«Варто шукати спільні інтереси в агропромисловому секторі, абсолютно новим сектором є ринок комунальних послуг», – сказав Яцек Пєхота, президент Польсько-української торговельної палати і колишній міністр економіки.

Новообраний президент Володимир Зеленський – це поки сукупність невідомих: його кампанія була дуже загальною, він не представив плану реформ. Яких змін очікує український бізнес?

Ми старанно шукали в його програмі все, що могло би вплинути на економічну сферу, і справді, це сума невідомих. Новообраний президент зосереджувався на боротьбі з корупцією. Він хоче затвердити суддів найвищого антикорупційного суду в Україні, цей процес досі був сповільнений. Він анонсував ратифікацію Конвенції MCAA, що стосується обміну державною податковою інформацією, а також має цікаву ідею про амністію для капіталу, який було виведено або приховано в Україні (в обмін на 5-відсотковий податок).

Однак не все залежить від президента?

Так, хоча в Україні президент має трохи більше повноважень, ніж у Польщі, але рішення приймаються урядом і Верховною Радою. Тому лише восени, після виборів до Верховної Ради та можливої зміни уряду, можна буде сказати, як будуть розгортатися акценти в економічній політиці України. Дуже сильним стабілізуючим фактором є співпраця зі Світовим банком та Міжнародним валютним фондом. І західні донори вже навчилися стежити за допомогою і впливати на економічну політику України.

Їм довелося цього вчитися?

Так, і це тривало досить багато часу. Під час президентства Януковича кошти на розвиток із боку ЄС часто слугували інтересам олігархів, наприклад 17 млн євро було витрачено на покращення енергетичної інфраструктури, але все закінчилося підключенням енергетичних ферм одного з віце-прем’єрів. Однак сьогодні в стратегічних компаніях для держави в наглядових радах більшість складають представники західних країн.

Угода про асоціацію з ЄС викликає великі надії, але після двох років існує думка, що її виконання неефективне. Як оцінюється її вплив на економіку?

Українська економіка в минулому була надзвичайно сильно інтегрована з Росією, на яку припадало понад 40 % комерційного обороту. На другому місці був Китай і лише на третьому – Європейський Союз. Сьогодні ця структура змінилася. Вже понад 42 % співпраці здійснюється з ЄС, а Росія та Китай відійшли на задні місця. Це вимагає часу, два роки занадто мало для глибокої переорієнтації економіки. Перехід на торгівлю з ЄС означає необхідність адаптації до інших стандартів якості, набагато вищих, ніж російські.

Європа бачить потенціал України, а також вбачає в ній конкурента, який не завжди дотримується правил чесної гри. Експортери птиці використовують лазівку в нормативних актах і відправляють до ЄС величезну кількість продукції.

Ведення бізнесу полягає в тому, щоб користуватися можливостями та лазівками в нормативних актах, важко звинувачувати українську сторону в їх використанні. Зауваження варто направляти скоріше законотворцям, які приймають рішення в ЄС. Це ми повинні лобіювати в Брюсселі інтереси польської економіки.

Тобто вони не є для нас конкурентами?

Україна з її природними ресурсами, чорноземами та кліматичними умовами буде конкурентом на ринку ЄС. Але польський і український бізнес можуть доповнювати один одного. Варто подумати про те, як побудувати єдину систему продажу, дистрибуції, просування, як використовувати потенціал України та наш європейський досвід, якого українцям часто бракує.

Як зростає експорт на ринок ЄС?

Експорт України в агропромисловому секторі до ЄС сьогодні становить 6,1 млрд доларів, із 2016 р. він збільшився на 50 %. Це також результат договору про вільну торгівлю з ЄС, тому що, коли в квітні 2014 р. було скасовано митні збори для 66 % тарифних категорій, то із затвердженими раніше безмитними категоріями це дає 81,7 % груп товарів агропромислового сектору, позбавлених мита. І Україна чудово цим користується.

Які її основні експортні продукти?

Основні продукти України, які також відправляються на ринок ЄС, – це зернові, олійні, насіння та рослинні жири. Це 80 % експорту в аграрному секторі Звичайно, Україна почала інвестувати у виробництво овочів та фруктів, але слабка логістика та відсутність обладнання роблять цей сектор конкурентною загрозою лише теоретично.

Де ви бачите можливості для польського бізнесу?

Ми маємо дуже високу якість сільського господарства, безумовно, більшу ефективність з одного гектару, аналогічно в польських садах і плантаціях. Ділитися цим ноу-хау не у вигляді допомоги, а у вигляді інвестицій польських фермерів було би гарним напрямком. Також недостатньо коштів вкладається у зберігання продуктів. Не вистачає пакувальних ліній, холодильних та морозильних установок, складів.

У Польщі частіше можна почути про ризики на цьому ринку.

Коли йдеться про корупцію, так. Але також бракує економічного просування з боку українців, вони не повідомляють про позитивні зміни, які там відбуваються. Сьогодні більшість підприємців, з якими ми говоримо, кажуть, що в Україні не відшкодовують ПДВ, тоді як ця проблема вже вирішена і діє автоматичне повернення. Також було введено нові нормативні акти, які зробили обмеження на валютні розрахунки більш гнучкими.

У які галузі економіки варто ввійти?

Варто шукати спільні інтереси в агропромисловому секторі. Новим сектором є комунальне господарство. Україна реалізує процес децентралізації, пов’язаний зі зміною фінансування органів місцевого самоврядування. Вони починають думати про водне господарство, очисні споруди, енергоефективність та управління відходами. Україна має кільканадцять міст-мільйонників. Це ринок, який розвивається, тут весь спектр нових послуг дозволяє шукати можливості для бізнесу.

У деяких галузях економіки переважають олігархи.

Дійсно, олігархи переважають в енергетиці, важкій хімічній промисловості, виробництві добрив. Україні потрібно вирішити цю проблему, вона буде постійним гальмом змін.

Ви очолюєте Польсько-українську торговельну палату вже 12 років. Які зміни помітили в Україні?

Я спостерігаю значні зміни в менталітеті людей. Кілька років тому ми провели опитування серед членів палати. Те, що польські фірми вважали корупцією, для українських було майже стандартом роботи – ці всі хабарі. Однак сам факт того, як пройшли останні вибори в Україні – програв чинний президент, якому підпорядковувалися армія, адміністрація, а він вітає переможця і мирно передає владу – це вже європейський процес. У східного сусіда України це годі й уявити.

Джерело: Rzeczpospolita