Із 1 вересня процесами, пов’язаними з ексгумаціями та пошуковими роботами, опікуватиметься новостворений департамент міжнародної співпраці та польської спадщини за кордоном.

Про це повідомило Міністерство культури і національної спадщини Польщі. Міністерство також інформувало, що ідентифіковано ще чотирьох жертв Волинської трагедії.

Активізація робіт, пов’язаних із пошуком, ексгумацією та ідентифікацією жертв Волинської трагедії, як наголошено в повідомленні, має знайти своє відображення в організаційній структурі Міністерства культури.

У відомстві повідомили, що з 1 вересня всі процеси, пов’язані з ексгумаціями та пошуковими роботами, здійснюватиме новостворений департамент міжнародної співпраці та польської спадщини за кордоном. Виконання завдань, пов’язаних із доглядом місць національної пам’яті в межах Республіки Польща, покладено на департамент культурної спадщини, який комплексно відповідатиме за реалізацію заходів у сфері історичної політики.

Міністерство культури і національної спадщини РП повідомило, що ідентифіковано ще чотирьох осіб, останки яких ексгумували навесні минулого року в Пужниках. «Про подробиці ми повідомимо найближчим часом. Насамперед міністерка Марта Цєнковська поінформує родини жертв про успішну ідентифікацію», ‒ йдеться в повідомленні.

13 липня Марта Цєнковська вперше в історії вручила родинам документи про ідентифікацію жертв, особи яких було встановлено за результатами генетичних досліджень. Восьмеро громадян Республіки Польща, убитих на Волині, повернули собі свої імена.

Із весни 2017 р. тривала суперечка довкола заборони на пошук та ексгумацію останків польських жертв воєн і конфліктів на території України, запровадженої Українським інститутом національної пам’яті. Заборону було введено після демонтажу пам’ятника УПА у Грушовичах Підкарпатського воєводства у квітні 2017 р. Рішення про скасування мораторію на пошук та ексгумацію останків польських жертв Волинської трагедії було оголошено наприкінці листопада 2024 р. під час спільної пресконференції міністрів закордонних справ Польщі та України Радослава Сікорського та Андрія Сибіги. Відтоді польська та українська сторони видають дозволи на проведення пошукових та ексгумаційних робіт.

За даними польських істориків, у липні 1943 р. підрозділи УПА здійснили скоординовані напади приблизно на 150 населених пунктів Волині, де проживали поляки. Загалом із лютого 1943 р. до весни 1945 р. на Волині та у Східній Галичині, за оцінками дослідників, загинуло понад 100 тис. поляків. Винуватцями вважають членів фракції Степана Бандери Організації українських націоналістів і підпорядкованої їй УПА.

Польща вважає злочини, скоєні проти польського населення, геноцидом, натомість багато українських істориків і політиків трактують їх як складову ширшого польсько-українського конфлікту, відповідальність за який несли обидві сторони. Водночас в українській історичній пам’яті ОУН та УПА часто сприймаються як символи боротьби за незалежність і повоєнного опору Радянському Союзу.