Минулої п’ятниці Сейм Польщі ухвалив резолюцію, якою 2019 р. буде встановлено Роком Анни Валентинович, польської громадської діячки українського походження, опозиціонерки часів комуністичної Польщі, однієї із засновниць незалежної профспілки «Солідарність» і діячки Вільних профспілок Побережжя.
У документі наголошено на заслугах Валентинович у «створенні великого руху «Солідарність» та поверненні Польщею незалежності», а також складено шану її «незламній позиції».
15 серпня 2019 р. минає 90-та річниця з дня народження Анни Валентинович, незалежної діячки Вільних профспілок та співзасновниці незалежної самоврядної профспілки «Солідарність».
«Історія життя Анни Валентичнович тісно пов’язана з долею поляків у XX ст. – це як колективний портрет польських робітників, які встають із колін, аби повстати проти комунізму. Завжди скромна, своє життя вона сприймала як службу», – згадує в резолюції історик Славомір Ценцкевич, називаючи Валентинович «Анною Солідарність».
У 1970 р. вона взяла участь в антикомуністичних робітничих страйках у Тримісті та в страйку у Гданській корабельні. З 1978 р. як діячка Вільних профспілок Побережжя вона зробила у своїй квартирі контактний пункт, редагувала та розповсюджувала незалежний журнал «Робітник Побережжя», а також була однією з організаторів відзначення річниці Грудня’70 та розвивала пам’ять про жертв комуністичних вбивств.
Анну Валентинович переслідували та неодноразового затримували. У серні 1980 р. її звільнили з роботи. Це стало безпосередньою причиною для початку 14 серпня страйку у Гданській судноверфі. Першою вимогою протестувальників було поновлення її на роботі.
«Валентинович спільно з Аліною Пєньковською продовжили протест 16 серпня і перетворили його в акцію солідарності з робітниками, які протестували в інших закладах. Таким чином була ініційована велика хвиля протестів та страйків у багатьох містах Польщі, яка змусила комуністів погодитися на перемовини та підписання домовленості зі страйкарями, що призвело до створення незалежної самоврядної профспілки «Солідарність», – зазначено в резолюції.
Після введення воєнного стану в грудні 1981 р. Валентинович була інтернована та ув’язнена. «У наступні роки вона продовжувала діяльність на підтримку незалежності Польщі. Вона була проти проведення круглого столу та послідовно вимагала повернутися до ідей «Солідарності». У вільній Польщі багато років її недооцінювали і тільки у 2006 р. президент Лех Качинський нагородив її Орденом Білого Орла. Вона загинула у Смоленську 10 квітня 2010 р.», – зазначено в документі.
«Сейм Речі Посполитої, визнаючи заслуги Анни Валентичнович на підтримку створення великого руху «Солідарність» та відновлення незалежності Польщі, складаючи шану її незламній позиції, встановлює 2019 р. Роком Анни Валентинович», – додано в резолюції.
Анна Валентинович загинула 10 квітня 2010 р. унаслідок авіакатастрофи Ту-154М неподалік Смоленська. Вона була у складі польської делегації, що прямувала на заходи з нагоди 70-х роковин Катинського злочину.
Анна Валентинович (у дівоцтві Ганна Любчик) народилася 1929 р. у селі Сінне (нині Садове) Рівненької області у багатодітній українській селянські родині. Під час Другої світової війни родина, у якої працювала Аня Любчик, виїхала з Волині в Центральну Польщу і забрала її з собою. Зв'язки зі своєю українською родиною Анна Любчик-Валентинович відновила вже після падіння комуністичного режиму в Польщі і відновлення української незалежності.
Джерело: Polskie radio dla zagranicy
