Попри прогрес за останнє десятиліття, масштаби нерівності в доступності до базових послуг залишаються величезними. Мільярди людей не мають доступу до питної води, санітарних пристроїв і гігієни.

Такі висновки можна зробити зі звіту ВООЗ та ЮНІСЕФ, опублікованого з нагоди Всесвітнього тижня води. 

2,1 млрд осіб у світі, тобто кожна четверта людина, досі не мають доступу до придатної для споживання питної води. Серед них 106 млн осіб п’ють воду безпосередньо з неочищених поверхневих джерел. 

Натомість 3,4 млрд людей не мають доступу до безпечних санітарних пристроїв. 354 млн досі справляють фізіологічні потреби просто неба. Крім того, 1,7 млрд осіб не мають умов для базової гігієни вдома, а 611 млн – не мають доступу до жодних санітарних пристроїв. 

💧 Co czwarty człowiek na świecie wciąż nie ma dostępu do wody pitnej – ostrzega @UNICEF_Poland.

⚠️ 2,1 mld ludzi pije wodę niebezpieczną dla zdrowia.

📅 Realizacja celu na 2030 r., zakładającego poprawę tej sytuacji, staje się coraz mniej realna.https://t.co/Q0KLzj4nJB

— 300Gospodarka (@300gospodarka) August 26, 2025

Найбільші проблеми стосуються жителів країн із низькими доходами, а також громад, які живуть у нестабільних умовах, у сільській місцевості, дітей, етнічних меншин і корінних спільнот. У найменш розвинених країнах люди більш ніж удвічі частіше не мають доступу до базових водних і санітарних послуг. Вони також більш ніж утричі частіше позбавлені умов для гігієни порівняно з рештою світу. У так званих нестабільних регіонах, уражених конфліктами, доступ до безпечної питної води на 38 % нижчий, ніж в інших країнах. 

Ситуація сільських мешканців дещо покращилася. У період з 2015 до 2024 р. доступ до безпечної води зріс із 50 % до 60 %. Доступ до базової гігієни збільшився з 52 % до 71 %. Однак вони досі відстають від жителів міст, де ці показники протягом багатьох років залишаються на вищому рівні. 

Нерівності в доступі до води та санітарних умов особливо впливають на дітей і жінок. Дані з 70 країн показують, що більшість дівчат мають доступ до гігієнічних матеріалів, пов’язаних із менструацією і спеціальних місць для їх заміни. Проте багато з них не можуть змінювати їх так часто, як це необхідно. 

Дівчата віком 15‒19 років частіше, ніж дорослі жінки, пропускають шкільні заняття та обмежують участь у суспільному житті під час менструації. У більшості країн саме жінки та дівчата відповідають за доставку води: в Африці на південь від Сахари та в Південній Азії багато з них витрачають на це понад 30 хв. щодня.

«Вода, санітарні пристрої та гігієна – це не привілей, це основні права людини. Ми мусимо прискорити свою діяльність, особливо заради найбільш маргіналізованих спільнот», – вважає виконувач обов’язків директора з питань довкілля, змін клімату та здоров’я у ВООЗ Рюдігер Крех. 

Експерти звертають увагу, що нинішні зміни є надто повільними. За такої динаміки забезпечення загального доступу до безпечної води та санітарних пристроїв до 2030 р. стає дедалі менш досяжним. Ліквідація практики справляння фізіологічних потреб просто неба та забезпечення базових гігієнічних послуг вимагає значного прискорення дій і додаткових інвестицій. 

«Коли діти не мають доступу до безпечної води, санітарних пристроїв та гігієни, їхнє здоров’я, освіта та майбутнє перебувають під загрозою. Ці нерівності особливо впливають на дівчат, які часто несуть тягар доставки води, а під час статевого дозрівання стикаються з додатковими соціальними бар’єрами. За нинішньої динаміки змін у цій сфері обіцянка забезпечення кожної дитини безпечною водою та санітарними пристроями стає дедалі менш реальною», – вважає директорка відділу WASH у ЮНІСЕФ Сесілія Шарп.