Війна за місця пам’яті поляків і українців веде в нікуди. Сторони звинувачують одна одну у відсутності бажання порозуміння та співпраці.

Справа із підкарпатських Грушовичів розділила Польщу та Україну. Представники націоналістичних середовищ провели там нелегальний демонтаж пам’ятника, присвяченого УПА. І саме вони задали тон дискусії, якому легко піддалися офіційні установи. Тим більше, що події передувало знищення так званими невідомими зловмисниками польських цвинтарів в Україні.

Події у Грушовичах відбулися у 70-ту річницю акції «Вісла». В її результаті комуністи вигнали із домівок приблизно 140 тис. польських громадян українського походження.

Однак після демонтування пам’ятника в підкарпатському селі тема акції відійшла на задній план, а представники обох держав перейшли до найдошкульніших слів. МЗС України закинуло польській стороні провокацію, а Український інститут національної пам’яті (ІНП) заявив, що події у Грушовичах є черговим «актом насильства над місцями пам’яті українського народу в Польщі». Може навіть скластися враження, що в заяві ІНП помітне бажання помсти. «Відсутність відповідної реакції польської влади на знищення українських місці пам’яті в Польщі змушує нас затримати процес легалізації польських об’єктів, місць пам’яті на території України», – вирішили представники Києва.

Інститут національної пам’яті у Варшаві не лишився у боргу. Зробив висновок, що ІНП не є «відповідним [партнером – МІ] для співпраці щодо місць спочинку осіб, що загинули, були вбиті або померли внаслідок воєнних злочинів, геноциду, етнічних чисток і політичних репресій». ІНП переконує, що це неправда, нібито «польська сторона не реагує на акти вандалізму» щодо українських місць пам’яті. Таких заходів було вжито після знищення могил членів УПА на військовому цвинтарі у Перемишлі, Пикуличах, чи на горі Монастир.

ІНП декларує підтримку для діяльності української меншини у Польщі з метою віднайдення та упорядкування місць спочинку українців, які «загинули, були убиті чи померли у XX ст. на теперішній території Республіки Польща», зокрема жертв акції «Вісла». Однак він нагадує, що не погодиться на прославлення злочинних організацій, зокрема ОУН та УПА. Інститут закидає Україні, що на заходи, які мають на меті усунути із публічного простору нелегальні пам’ятники, які піддають сумніву добре ім’я Польщі, Україна забирає право на гідне поховання польських цивільних жертв злочинів.

Сьогодні може скластися враження, що обидві національні установи зіткнулися у клінчі. Тим часом боротьбу давно необхідно було завершити. Тому, можливо, потрібен крок у напрямку примирення з боку президента РП. Посередництво і діалог у цьому випадку потрібні як ніколи.

Джерело: Rzeczpospolita