«Половина продажів – це горілки зі смаком, які мають великий асортимент. Хто хоче спробувати новий смак, купує маленьку пляшку, а не півлітра», – говорить Вітольд Влодарчик, президент Об’єднання роботодавців «Польська горілчана індустрія».
Чи галузь міцного алкоголю споює суспільство?
Ми такого не помічаємо. Якщо ми поглянемо на вартість і кількість спиртних напоїв, що продаються в Польщі, то ринок повністю стабільний і насичений. Немає значного збільшення чи зменшення споживання. З іншого боку, ми бачимо феномен «премійованості» в секторі алкогольних напоїв. Тобто купуємо більш дорогий, якісніший алкоголь. Це напряму пов’язано зі зростанням заможності суспільства.
А чекушки? Зростання їх продажів також свідчить про заможність?
Я цього не виключаю. Чекушка обходиться дорожче, ніж більша ємність. Тим не менш, явище малих форматів, які у Польщі називають «мавпами», дуже цікаве і...
... досить тривожне. Маленькі пляшки масово купуються з ранку до вечора.
Вони забезпечують приблизно третину від загального обсягу продажів спиртних напоїв. Водночас, нагадаю, вся категорія алкогольних виробів не збільшується. Це означає, що зростання продажів «мавп» відбувається за рахунок більших ємностей і, можливо, пива. Однак, якщо ми співставимо кількість маленьких пляшок до кількості проданого пива, це невеликий відсоток.
Тим не менше, вони набирають популярності? Чому? Через ціну?
Є дві причини. Перша – це дуже широкий спектр алкогольних напоїв на ринку. У 1980-х рр., коли найпопулярнішою була горілка, статистичний поляк споживав майже 15 літрів на рік, сьогодні – лише трохи більше п’яти. Тепер за половину продажів відповідають горілки зі смаком, вибір яких – величезний. Тому люди, які хочуть спробувати щось нове, не купують відразу півлітра. Друге явище, яке, на мою думку, впливає на популярність невеликого формату, це зростання кількості одноосібних домогосподарств. У їхньому випадку покупка більшої ємності є просто безглуздою. Я думаю, що позитивом є те, що більшість цих так званих «мавпок» – це кольорові горілки, які мають не 40, а 30–32 % алкоголю. До речі, доповідь, яка описує масову купівлю «мавп» вранці, неправдива.
Яка ж тоді правда?
Переважна більшість цих невеликих пляшок купується у період з 16 по 18 год. по п’ятницях і суботах. Вранці немає жодного піку продажу.
Скільки «мавп» продається протягом дня? 3 млн, як зазначено у звіті?
1,4 млн, тобто вдвічі менше. Спотворення величезне. Щорічно – це не мільярд, як повідомлялося у тій доповіді, а лише 510 млн. Порівняно із продажами пива це кілька відсотків. Тому це явище, хоча воно й зростає, я б не назвав тривожним. Проблема алкоголізму насправді не залежить від розміру пляшки або від вмісту алкоголю.
Те, що ви говорите про покупців «мавп», не підтверджується щоденним досвідом. У магазинах важко знайти гурманів і синглів.
«Мавпи» не є пропозицією для людей, які вживають алкоголь невідповідально. Кількість спирту, що міститься в цих пляшках, для таких абсолютно недостатня. Звичайно, у Польщі нам доводиться стикатися з проблемою залежності і ми підтримуємо ці зусилля. Але проблема не у формі продажу.
Що ж ви пропонуєте?
Проблема в Польщі полягає в тому, що агентство, яке покликане боротися з залежностями, PARPA (Польське агентство вирішення проблем із алкоголізмом, – ред.), не виявляє готовності співпрацювати з промисловістю.
Як би це допомогло?
Ми пропонуємо дуже конкретні заходи, спрямовані до тих груп, які не повинні споживати алкоголь жодним чином. Йдеться, передовсім, про вагітних жінок, адже алкоголь смертельно небезпечний для плоду. Друга група – це молодь, ми працюємо із каналами, через які можна до неї достукатися. Наступна група – це водії та продавці. Наприклад, ми пропонуємо обов’язкову перевірку ідентифікаційних документів при купівлі алкоголю. Так як, наприклад, у Сполучених Штатах. А PARPA розглядає всю алкогольну промисловість, зокрема й нашу галузь як ворога. І це, на мій погляд, помилка, тому що тут ми повинні бути партнерами.
Але, мабуть, добре, що продаж міцних алкогольних напоїв у Польщі не збільшується.
Не зовсім. Ситуація в алкогольній індустрії складна. На відміну від пива, ми не маємо жодної можливості інформувати споживачів про те, що ми продаємо. Тим часом алкоголь – це алкоголь. Ми маємо грати на рівних. Друге питання, ймовірно, найважливіше, – це питання податків, що стягуються з горілчаної промисловості в Польщі.
Зрозуміло, що держава збирає податки від продажу алкоголю.
Але йдеться про прозорість правил і припинення дискримінації виробників міцних напоїв порівняно із пивною промисловістю. У випадку міцного алкоголю акциз обраховується відповідно до вмісту спирту. У випадку пива – на підставі вмісту екстракту. Через цей механізм на ринку є багато пива з низькою кількістю екстракту, але високим вмістом алкоголю. А оподаткування 1 г спирту в пляшці горілки в середньому в 2,7 рази перевищує податки, що стягуються з 1 г спирту в пиві. Ми пропонуємо платити за одним знаменником.
Якою була би перевага від цього для державного бюджету?
Йдеться про мільярди. Щоби не було різких змін на ринку, процес зведення податків до єдиного знаменника має бути розподілений на три-чотири роки. Ми не очікуємо якихось переваг, а лише сподіваємося на рівне ставлення. Також ми хотіли би досягти компромісу, коли мова йде про рекламу.
Ви хочете рекламувати горілку?
Не обов’язково. Можливо, вдалося би розробити непряме рішення – наприклад, можливість обмеженого інформування із відповідним попередженням, адресованим до людей, які взагалі не повинні вживати алкоголь, або обмеження до спонсорської діяльності. Тут необхідно організувати щось на зразок круглого столу за участю осіб, які приймають рішення, і представників алкогольної промисловості. Однак правила повинні бути однаковими для всіх гравців на цьому ринку, тому що усі вони у своїх напоях використовують одну і ту ж речовину. Безумовно, ненормально, коли представники виробників однієї групи алкогольних напоїв, тобто пива, можуть рекламуватися, а інші – ні. Тим паче, що ця реклама викликає серйозні юридичні та етичні сумніви.
Як виглядає питання акцизу у світі? Скрізь діють однакові правила для пива і міцніших напоїв?
По-різному. У країнах, що історично належать до пивних, де є сильне пивне лобі, виправдане лише історичними причинами, акцизний податок розраховується за шкалою Плато. Натомість Польща культурно, кліматично та історично разом з Росією, Україною, Білоруссю, країнами Балтії або Скандинавії належала до горілчаних країн. Але у податковій системі у нас надається перевага пиву. Навіть у пивних країнах немає такої абсурдної ситуації, як у Польщі, де пиво з високим вмістом алкоголю коштує менше, ніж пиво з меншим вмістом алкоголю. Ніде немає настільки дешевого пива.
Але так чи інакше ви представляєте потужну багату галузь промисловості. Ринок міцних алкогольних напоїв у Польщі коштує 11 млрд злотих.
Але не забуваймо, що горілчана галузь щорічно платить до бюджету 7,5 млрд злотих акцизних зборів. Тому маржа дійсно мінімальна. Сьогодні багато виробників у Польщі кажуть, що взагалі не вигідно виробляти чисту горілку у стандартних пляшках. Вона повинна бути в асортименті, але не приносить прибутків.
Але ви все-таки працюєте.
Нас рятує різноманітність пропозиції та експорт. Польська горілка в країнах Західної Європи та США вважається преміальним продуктом. Тому там прибутковість висока. Але експорт недостатньо високий, враховуючи упізнаваність бренду польської горілки. За кордон прямує близько 18 % польської продукції, а у випадку шотландського віскі, наприклад, 95 %.
Чому експорт настільки низький?
Ми маємо дуже високий опір, коли йдеться про польську дипломатію та просування польського алкоголю. В інших країнах цієї проблеми немає – шотландці пишаються своїм віскі, а французи – коньяком. Крім того, експортувати можуть компанії, які мають дуже сильну економічну позицію на місцевому ринку. У нас багато дрібних виробників високоякісних спиртних виробів з дуже давньою традицією, але вони організаційно і фінансово не готові підкоряти іноземні ринки без державної підтримки.
Джерело: Rzeczpospolita
