78 років тому німці здійснили першу страту в концтаборі Аушвіц. 22 листопада 1940 р. вони розстріляли 40 поляків із в’язниці в Катовіцах. Подія послужила початком розстрілів у таборі. У такий спосіб пізніше вбили багато тисяч осіб, переважно поляків.
Свідок подій, примусовий робітник Владислав Фолтин у повоєнних спогадах зазначив, що засуджені мали зв’язані за спиною руки.
«Що якийсь час було чути залпи гвинтівок, потім окремі постріли. Самого моменту я не бачив, тому що розстріл відбувався у глибокій ямі», – сказав він. Каральний взвод повернувся до табору з піснею.
Наказ про страту видав 18 листопада керівник поліції у Вроцлаві Еріх фон дем Бах-Зелевський. На думку історика Адама Цири, який протягом багатьох років був пов’язаний із Музеєм Аушвіц, це була помста руху опору в Сілезії. «Засуджених відправив у табір відділ кримінальної поліції з Катовіце. Страти проводили 20 солдатів СС з охоронного батальйону в Аушвіці», – повідомив Цира.
Німці спеціально вибрали Аушвіц для виконання страти. Для них було важливо зберігати вбивство в таємниці. Жертв особисто вказав голова СС Генріх Гіммлер із чотирьох списків, переданих йому німецькою поліцією з Катовіце. Засуджених привезли до Аушвіцу 22 листопада об 11.45. Їх розстріляли солдати СС з охоронної кампанії, якими керував начальник табору Карл Фрітч. Страта розпочалася в обід і тривала 20 хвилин.
Німці виводили поляків по десять осіб і заганяли у великий рів біля табору. Поруч на невеликому підвищенні було встановлено кулемет, який мав захистити від можливого повстання засуджених. Владислав Фолтин зазначив, що за стратою слідкувало багато есесівців.
Наймолодшому із вбитих був 21 рік, найстаршому – 63. Їхні тіла завантажував на віз, зокрема, в’язень Аушвіца Єжи Бєлецький. У своїх спогадах він писав: «Я підбіг до найближчого тіла, схопив невзуті ноги. Їх розстрілювали без шапок і взуття, їхні руки були зв’язані дротом. (…)»
Рів, у якому німці здійснили вбивство, постав ще до війни. Там видобували гравій. Сьогодні після нього не лишилося й сліду. Область, де він був розташований, зараз належить до Музею Аушвіц.
Владислав Фолтин був цивільним працівником. За допомогу в’язням його арештували й утримували в Аушвіці. Після звільнення з табору в 1943 р. його відправили на примусові роботи вглиб Рейху. Після звільнення та повернення він був заарештований. Совєти закрили його у тій самій камері, де він був ув’язнений таборовим гестапо. Багато років потому за допомогу, яку він надавав ув’язненим, його нагородили званням кавалера Ордену Відродження Польщі. Помер у 2013 р.
Єжи Бєлецький був заарештований німцями, намагаючись дістатися до польської армії у Франції. Він прибув до Аушвіцу в першому транспорті польських в’язнів 14 червня 1940 р. У таборі він познайомився із єврейською дівчиною Цилею Цибульською, в яку він із взаємністю закохався. У липні 1944 р. вони втекли з табору. Вони пообіцяли один одному, що зустрінуться після війни. Циля переховувалася в родини друзів дядька Бєлецького. Єжи воював у рядах АК. Після війни Цибульська отримала повідомлення, що Юрек зник. Він почув, що Циля поїхала до Швеції і там померла. Вони зустрілися аж у 1983 р.
Циля Цибульська померла у 2006 р. Через п’ять років відійшов Єжи Бєлецький, відзначений званням Праведника народів світу. У 2000 р. в освенцімському костелі отців салезіянів було відкрито таблицю пам’яті 40 поляків.
Джерело: Niezależna
