Їх було небагато, менше 200, але 50 років тому ці жінки вийшли на вулиці, зупинивши виробництво на лондонському заводі “East London Ford Motor Co.” на три тижні. Вони повернулися на робочі місця лише після підвищення зарплати. Їхній протест був одним із найважливіших кроків на шляху до рівноправ'я жінок і чоловіків на британському ринку праці
“Ми висували цю вимогу щороку і кожного разу поверталися з нічим”, — розповідає 85-річна Гвен Девіс.
“Нам повторювали, що ми некваліфіковані працівники. (...) Тому ми пішли на завод, взяли наші сумки, закрили шафки і вийшли на вулиці”, — пояснила вона на ювілейній зустрічі.
7 червня 1968 р. майже 200 жінок, які працювали на заводі “Ford” у Лондоні, залишили робочі місця і вийшли на вулиці. Протест став відповіддю на те, що їхню роботу вважали працею некваліфікованих робітників. Чоловіки на таких самих посадах заробляли на 15 % більше, ніж жінки. Навички не мали значення.
Жіночий протест припинив виробництво на три тижні. Він закінчився лише тоді, коли вони отримали негайне підвищення платні — різниця між заробітною платою чоловіків і жінок зменшилася до 8 %, а протягом року винагороди зрівнялися.
1960-ті роки у Великобританії — це період, коли роботодавці охоче підкреслювали, що зарплата чоловіка вища за жіночу. Адже батько мав бути годувальником сім'ї. Жінка “не повинна була забирати в нього гроші”, — пояснює bloomberg.com.
Протест жінок із “East London Ford Motor Co.” не обмежився одним заводом. Приклад унаслідували працівниці фабрики “Ford” у Дагенемі. Їхній страйк врешті-решт призвів до прийняття першого у Великобританії закону про рівну оплату праці незалежно від статі (Equal Pay Act 1970), який набрав чинності в 1975 р. Із 1973 р. Об'єднане Королівство як член ЄС керувалося вже Римськими договорами.
Наступний закон із цього питання був введений у 2010 р., а з квітня кожна компанія мінімум із 250 працівниками повинна звітувати про середню та медіанну платню жінок і чоловіків. Результати перевірки доводять, що через 50 років після знаменитого страйку британкам надалі доводиться боротися за справедливу заробітну плату.
Джерело: Forbes
