«Дії німців під час Варшавського повстання, зокрема бомбардування, – це знищення міста, переповненого людей», – згадує під час розмови з PAP поручник Анджей Гладовський, який влітку 1944 р. був зв’язковим голови Санітарної служби Старого міста у Варшаві.
Сьогодні, 1 серпня, минає 73-тя річниця Варшавського повстання. «Я брав участь у Варшавському повстанні, але як один із його молодших учасників. Мені було 14 років. Моє місце діяльності протягом Варшавського повстання випало на Старе місто, ділянку, яка особливо постраждала», – розповів Гладовський («Остоя»), який у серпні 1944 р. був зв’язковим полковника Стефана Тарнавського, голови Санітарної служби Старого міста.
«У Старому місті діялися дуже страшні та важкі речі, у зв’язку із цим кожен, хто пережив облогу й оборону Старого міста, має дуже багато спогадів, переважно трагічних», – підкреслив він. Ветеран розповів, зокрема, про бійню на подвір’ї будинку на вулиці Францішканській, 6, яка сталася після 10 серпня, коли Німеччина почала систематично бомбардувати Старе місто. Це відбувалося після того, коли німці витіснили повстанців з Волі та убили там тисячі беззахисних цивільних.
«Німці використовували хвильове бомбардування, яке починалося приблизно з шостої ранку, але потім вже можна було зрозуміти, коли бомбардування не буде. І тоді все оживало, люди виходили із підвалів, намагалися щось приготувати на вогні», – згадував Гладковський, додаючи, що під час перерв відпочивали також повстанці.
«І коли під час припинення бомбардування та обстрілів забудови (…) впав гранатомет (…). Він вдарився об стінку з боку подвір’я у кімнаті із двома вікнами, де я перебував. У цей момент ми почули якийсь шум, але ще не знали що сталося. Невдовзі ми дізналися. Гранатомет вибухнув на рівні того першого поверху, відбулося жахливе кровопролиття. У людей, які намагалися щось приготувати, потрапляли уламки. Водночас були убиті або поранені повстанці, які спочивали на балконі. Стіни будинку вкрилися кров’ю», – пригадав повстанець.
Серед найгрізнішої зброї, яку використовували німці, ветеран згадав бомби, які називали «шафами» або «коровами». «Це була ракетна зброя, яка полягала в тому, що пускові установки запускали ракетні снаряди на відстань від одного до двох кілометрів. (…) Можна було їх побачити неозброєним оком, це була темна «цигарка» із вогняним кінцем ззаду. Вистріл серії таких снарядів супроводжувався характерним звуком, який ми називали «скрипом шафи» (…). Почувши такий звук, кожен намагався знайти місце у підвалі або за можливості під стінами, тому що стеля могла завалитися. Так намагалися перечекати напад», – пояснив Гладковський.
Джерело: www.kurier.pap.pl
