Після втрати доступу до російських і білоруських архівів після початку повномасштабної війни в Україні польські історики шукають нові джерела документів про долю поляків, депортованих до азійського регіону під час радянських репресій.

Польща співпрацюватиме з Киргизстаном у науковій сфері. Офіційно створено польсько-киргизстанську історичну комісію, мета якої – розвиток наукової співпраці між обома країнами, пошук і обмін історичними джерелами, проведення спільних досліджень, а також популяризація знань про спільну історію Польщі та Киргизстану.

Ініціатива реалізована у співпраці з Музеєм пам’яті Сибіру в Білостоці та Музеєм Другої світової війни в Гданську.

Директор Музею пам’яті Сибіру Войцех Слєшинський зазначив, що польсько-киргизстанська історична комісія стала третьою в серії подібних проєктів, після польсько-казахстанської та польсько-узбекистанської. За його словами, створення цієї мережі комісій має особливе значення, адже від початку великої війни в Україні польські дослідники фактично втратили можливість працювати з російськими й білоруськими архівами, а з певних причин і з українськими.

Без пострадянських джерел, наголосив він, неможливо вивчати складні періоди минулого, зокрема сталінізм і заслання XIX ст. До того ж майже половина з депортованих у 1940–1941 рр. поляків потрапила не до Сибіру, а саме до Казахстану та інших країн Центральної Азії. Саме тому цей регіон має ключове значення для історичних досліджень.

Войцех Слєшинський підкреслив, що в радянській системі документи створювалися на місцях, а до центральних архівів потрапляла лише їх частина. Архіви в Москві дозволяють побачити загальну картину, але якщо потрібно зрозуміти, що відбувалося безпосередньо на місцях, найціннішими є саме місцеві фонди.

На думку історика, архіви Киргизстану та інших республік Центральної Азії не можуть повністю замінити матеріали з російських установ, однак становлять надзвичайно важливе доповнення до наукової картини.

Керівник музею пам’яті Сибіру звернув увагу, що Киргизстан вважається найдемократичнішою державою регіону після розпаду СРСР і має порівняно довгу історію демократичного державного устрою. Там не заперечують радянські злочини, навпаки пам’ять про них зберігається. Біля Бішкека існує місце масових поховань жертв Великого терору. Серед страчених були й поляки, загиблі під час так званої польської операції НКВС. Сьогодні це місце впорядковане, там встановлено пам’ятник.

Войцех Слєшинський зазначив, що польські й киргизстанські дослідники співпрацюють у науковій площині, не заперечуючи очевидних фактів радянських репресій. Водночас, за його словами, певні політичні теми воліють не обговорювати, з огляду на геополітичну ситуацію та зв’язки Киргизстану зі Співдружністю Незалежних Держав.

За словами Войцеха Слєшинського, важливою частиною співпраці є створення онлайн-платформи, яка дозволить відкрито користуватися архівними матеріалами. Киргизькі партнери допомагають у пошуку й оцифруванні документів, що потім будуть доступні на спеціальному сайті.

Розробляється зручна пошукова система, яку підтримуватимуть інструменти штучного інтелекту, яка дозволятиме знаходити документи навіть за частиною імені або прізвища. Частина матеріалів буде перекладена польською мовою, а решта залишиться в оригіналі, що не стане перешкодою завдяки сучасним перекладацьким технологіям.

Як наголосив Войцех Слєшинський, це не лише науковий ресурс, а й соціальний проєкт. Архів буде корисний для нащадків депортованих поляків, які нині живуть у всьому світі, від Аргентини до Нової Зеландії. Кожен зможе ввести ім’я предка і знайти документи, які ще нещодавно залишалися недоступними.

Представити платформу планують до річниці першої депортації поляків до Сибіру, 10 лютого наступного року. Перед запуском команда проведе додаткові тести, щоб система працювала без збоїв.