Сьогодні, 7 квітня, набули чинності зміни до Трудового кодексу, які регулюють виконання дистанційної роботи.

«Це важливий день для польського ринку праці. Це відповідь на мінливі тенденції та побажання працівників і роботодавців», ‒ заявила міністерка сім'ї та соціальної політики РП Марлена Мальонг.

Поправки до Трудового кодексу, які набули чинності 7 квітня, скасовують попередні правові норми про дистанційну роботу. Тепер вони передбачають, що дистанційна робота може виконуватися повністю або частково в місці, яке обирається працівником і узгоджується з роботодавцем.

«Це важливий день для польського ринку праці. У п’ятницю набувають чинності нові правові положення про дистанційну роботу. Це відповідь на мінливі тенденції та побажання працівників і роботодавців, які використовували або використовують цю форму роботи, що поширилася під час пандемії», ‒ наголосила міністерка.

«Закон повністю врегульовує питання, пов’язані з дистанційною роботою, які раніше були визначені в так званому спецзаконі про боротьбу з коронавірусом, а також ті положення, які були в ньому відсутні. Це стосується, наприклад, відшкодування витрат на електроенергію», ‒ додала очільниця міністерства.

ℹ️ Dzisiaj weszła w życie nowelizacja #KodeksPracy, regulująca pracę zdalną.
Praca zdalna będzie mogła być wykonywana całkowicie lub częściowo w miejscu wskazanym przez pracownika i każdorazowo uzgodnionym z pracodawcą.
Więcej➡️https://t.co/fY7ZwYtzxU pic.twitter.com/MRyGW710j6

— Ministerstwo Rodziny i Polityki Społecznej (@MRiPS_GOV_PL) April 7, 2023

Вона зазначила, що набуття чинності правових норм про дистанційну роботу є суттєвим вирішенням проблем, пов'язаних із поєднанням сімейних і професійних обов’язків. Це також величезна зміна. Дистанційна робота також стане шансом для мешканців невеликих міст, які мають погане транспортне сполучення.

Відповідно до офіційного визначення, дистанційна робота – це виконання роботи повністю або частково в місці, яке обирає працівник і узгоджує його з роботодавцем. Тому така робота може виконуватися за місцем проживання працівника.

Положення розрізняють повну та гібридну віддалену роботу – пристосовану до потреб конкретного працівника та роботодавця, а також дистанційне виконання роботи в особливих випадках. Це стосується, наприклад, роботи в умовах надзвичайного стану, епідемічного стану, пожежі, стихійного лиха тощо.

Дистанційна робота може виконуватися також епізодично за заявою працівника, поданою в паперовій або електронній формі, тривалістю не більше ніж 24 дні в календарному році. Дистанційна робота в цій формі застосовується в надзвичайних випадках, обґрунтованих потребами працівника. Прикладом може бути необхідність догляду за членом сім’ї, який потребує екстреної допомоги.

Згідно з новими положеннями, роботодавець, як правило, не зможе відмовити у віддаленій роботі батькам, які виховують дитину до чотирьох років, батькам та опікунам, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю, та вагітним жінкам. Таке положення не стосуватиметься випадків, коли це неможливо зробити через особливість організації робочого процесу або характер роботи працівника.

Цією ж поправкою у трудовому законодавстві закріплена можливість перевірки роботодавцями стану тверезості працівників, коли це необхідно для захисту життя та здоров’я інших працівників, інших осіб або майна. Такі положення набули чинність 21 лютого.