«Вітайте травень, прекрасний травень, у поляків блаженний рай...», – співали покоління, а вигук «Третє травня!» понад 200 років супроводжує патріотичні маніфестації поляків по всьому світу.

Конституція 3 травня 1791 р., перша в Європі і друга у світі після американської, діяла всього кілька місяців, але пам’ять про неї протягом наступних двох століть надихала багато поколінь поляків, спраглих свободи і незалежної держави.

«Травневий світанок» ніс надію на те, що навіть у безнадійному становищі народ може знайти в собі достатньо сил, щоб узятися за відновлення Речі Посполитої. Тому загарбники й окупанти з Австрії, Пруссії та Росії, які на довгі 123 роки (1795–1918 рр.) розділили між собою Польщу і старалися стерти її з карти Європи, заборонили його святкувати. Однак ідея творців першої в Європі Конституції зберігалася в літературних творах і піснях; вона жила серед емігрантів, поверталася в проповідях духовенства на польській землі. «Вітайте травень, прекрасний травень, у поляків блаженний рай...», – співали покоління, а вигук «Третє травня!» супроводжував патріотичні маніфестації.

Соту річницю прийняття Конституції відзначали в еміграції, а у Варшаві в’язниці були заповнені юними учасниками патріотичної маніфестації. Багато з них дожили до незалежності. У 1916 р. її вперше можна було вільно відсвяткувати у Варшаві, залишеній росіянами. На збережених фотографіях видно, як стотисячний натовп під національними прапорами заповнює вулиці столиці, яка через два роки скинула чуже панування. На порозі здобутої свободи Річ Посполита встановила 3 травня національним святом.

Через кілька років річниця прийняття Конституції 3 травня стала також церковним святом – Пресвятої Діви Марії, королеви Польщі. Тому цей день набув набагато ширшого виміру, оскільки підкреслював не лише наступність між відродженою польською державою та Першою Річчю Посполитою, а й об’єднав історію народу та Церкви, що додало полякам сили в боротьбі з німецьким нацистським та радянським комуністичним тоталітаризмами у ХХ ст.

У роки Другої світової війни в окупованій німцями країні кожного 3 травня храми заповнювалися вірянами, а підпільні організації проводили акції з нагоди цієї річниці. У лісах партизанські загони збиралися на польових месах. «Варшава вшанувала Третє травня вивішуванням біло-червоних прапорів у багатьох місцях, величезною кількістю наліпок на стінах із білим орлом та написом «Переможемо», великими плакатами й вінками, покладеними біля пам’ятників», – повідомляла підпільна преса. 3 травня 1943 р. у польській столиці на площі Вільсона перехожі несподівано почули польський національний гімн «Ще Польща не загинула» з мегафонів, які передавали німецькі пропагандистські повідомлення.

У наступні річниці прийняття Конституції линули також слова підбадьорення для поляків з боку союзників. У 1941 р. їх сказав прем’єр-міністр Великобританії Вінстон Черчілль, а рік по тому архієпископ Вестмінстера, отець кардинал Артур Хінслі заявив: «Сьогодні ми зобов’язані протестувати та кричати ще голосніше і впертіше виступати проти жахливих мук людей, які протягом століть були опорою цивілізації в Центральній Європі». У 1943 р. спікер Палати представників США Сем Рейберн виступив зі спеціальною промовою під час урочистостей йз нагоди національного свята Польщі: «Ми віддаємо вам шану за те, що ви стояли непохитно, коли всі інші згиналися перед примарою війни. […] Ми віддаємо вам шану, бо на війні за ваше власне існування ви оточили турботою і любов’ю мільйони євреїв, засуджених на різанину в огидних стінах гетто. Ми віддаємо вам шану за вашу безсмертну волелюбність, яка спонукала інші народи боротися за свободу».

Кінець Другої світової війни був для Польщі закінченням геноцидної німецької окупації , але водночас початком комуністичного рабства, нав’язаного Радянським Союзом. Якими ж красномовними є фотографії, зроблені 3 травня 1945 р. На них видно польову месу, в котрій бере участь однин із лісових загонів. Через кілька днів він бився з радянськими військами НКВС у битві під Курилівкою.

Через рік, 3 травня 1946 р., по всій країні церкви наповнилися натовпами вірян, хоча комуністи заборонили святкувати цей день. Багатотисячні патріотичні маніфестації пройшли у великих містах, зокрема у Кракові, Катовіце, Вроцлаві, Познані та Гданську. У багатьох місцях відбулися зіткнення з органами безпеки, були заарештовані кілька тисяч людей, були поранені і навіть вбиті. У відповідь на репресії страйкувала шкільна молодь та студенти вищих навчальних закладів.

У наступні десятиліття після розгрому політичної опозиції і збройного незалежницького підпілля останнім бастіоном опору залишалася католицька Церква на чолі з примасом, кардиналом Стефаном Вишинським. Він провів переможну битву з комуністичним режимом під час святкування тисячоліття хрещення Польщі, яке завершилося святкуванням 3 травня 1966 р. на Ясній Горі, де зібралася незліченна кількість вірян.

Незалежні маніфестації 3 травня організовувала опозиція, яка зароджувалася наприкінці 70–х років, зокрема у Гданську, місті, яке незабаром стало колискою «Солідарності». Після її заснування площі та ринки міст 3 травня 1981 р. були заповнені учасниками урочистих мес, які могли вільно відзначати це свято вперше із 1939 р.

Зовсім інакше було в 1982 р., після введення воєнного стану. Своєрідними символами стають фотографії, зроблені того дня Крісом Ніденталом. На них зображена маніфестація «Солідарності» на Замковій площі у Варшаві, яку розганяють підрозділи міліції. Події відбуваються під стінами того самого Королівського замку, де в 1791 р. була прийнята Конституція і з якого король із представниками усіх станів вирушив до кафедрального собору, під котрим у 1982 р. міліція била демонстрантів. Через рік керівництво «Солідарності», що діяло в підпіллі, звернулося із заявою з нагоди річниці: «192 роки тому наші прадіди прийняли документ, що вводить країну на шлях політичного та соціального розвитку».

У 200-ту річницю Конституції, в 1991 р., Папа Йоан Павло ІІ звернувся до польського народу зі словами: «Традиція 3 травня належить до історії його душі, так само, як належить до історії душі всіх співвітчизників. Наш сьогоднішній молитовний заклик «Навчи нас бути вільними» був актуальним тоді, двісті років тому. Конституція 3 травня стала фундаментальною відповіддю на нього. Ми всі відчуваємо, наскільки актуальним він є сьогодні, через двісті років. Свободою не можна тільки володіти, нею не можна користуватися. Її потрібно постійно здобувати і створювати». Це послання актуальне й сьогодні, коли ми святкуємо разом не тільки з литовським народом, а й з усіма, кому близька свобода. Як написали автори Конституції 3 травня: «Кожна людина, яка щойно прибула або повернулася до Речі Посполитої з будь–якої сторони, як тільки стає ногою на польську землю, стає повністю вільною».

Автор: Ярослав Шарек, голова Інституту національної пам’яті Польщі

Текст публікується одночасно з польським місячником «Wszystko Co Najważniejsze» в рамках проєкту, реалізованого з Інститутом національної пам’яті та польською транснаціональною корпорацією KGHM