Епідеміолог Андерс Тегнелл, який відповідає за шведську стратегію боротьби з коронавірусом, стверджує, що досі незрозуміло, як впливає на поширення вірусу кількість людей, які мали з ним контакт.

Від літа у Швеції та по всій Північній півкулі показники поширення епідемії різко зросли.

Дані, опубліковані в червні шведським національним агентством охорони здоров’я, показують, що близько 10 % мешканців Стокгольма − найбільш постраждалого від епідемії шведського регіону − виробили антитіла до COVID-19. Минулого тижня в районі Стокгольма було зареєстровано понад 70 тис. випадків зараження та майже 100 тис. позитивних тестів на наявність антитіл.

Колективний імунітет виникає, коли достатня кількість людей перенесли інфекцію або були вакциновані. Вважається, що у випадку COVID-19 цей відсоток повинен становити від 55 до 82. Швеція ніколи не заявляла, що метою її протиепідемічної стратегії є швидке набуття колективного імунітету. Однак чиновники у своїх заявах чітко давали зрозуміти, що вони сподіваються, що шведське суспільство рано чи пізно набуде цей імунітет, який обмежить поширення коронавірусу.

За словами Тегнелла, певні проблеми з прогнозуванням розвитку рівня імунітету серед шведів пов’язані з помилковим припущенням, що заразилися набагато більше осіб, ніж подавали офіційні дані. «Зрозуміло, що колективний імунітет уповільнює розвиток епідемії, але важко зрозуміти, наскільки це впливає на ситуацію і яке це має значення порівняно з іншими факторами, які прискорюють поширення вірусу», − заявив Андерс Тегнелл.

Під час першої хвилі пандемії коронавірусу шведський уряд, єдиний у Європі, замість запровадження загальнодержавного локдауну, обмежився загальними рекомендаціями, зокрема, дотримання соціальної дистанції. Ці рішення призвели до значно вищої летальності серед заражених людей, ніж в інших скандинавських країнах.

Нещодавно шведський уряд визнав, що вбачає потребу у запровадженні більш серйозних протиепідемічних обмежень.