У Мінську без розголосу опублікували список найбільш активних у 1939 р. службовців НКВС.

Під кінець грудня президент Росії Володимир Путін  більше години переконував у Петербурзі глав держав СНГ, що це Польща співвідповідальна за початок Другої світової війни. Потім у січні він зустрівся з російськими ветеранами й обіцяв «закрити пельки» всім, хто «переписує історію».

Путін пообіцяв створити навіть спеціальний центр, у якому будуть публікуватися «беззаперечні документи». Неважко здогадатися, що вони мають засвідчити, що Радянський Союз був жертвою Другої світової війни і це виключно він є «визволителем» всієї Європи.

Цікаво, чи серед цих документів є список відзначених за «оперативно-чекістську діяльність на території Західної Білорусії» службовців НКВС, підписаний комісаром внутрішніх справ Білоруської РСР Лаврентієм Цанавою 20 листопада 1939 р. Вперше прізвища найбільш активних катів побачили денне світло у книзі, виданій ще восени минулого року, головним ініціатором публікації був Національний архів Білорусі. Мінськ зробив цей відважний крок винятково тихо: тираж книги становить усього 150 екземплярів, електронної версії публікації немає.

Зі списку відзначених службовців можна дізнатися, зокрема, про те, хто «вислідив і арештував» братів Казимира і Яна Пілсудських у вересні 1939 р. у Вільнюсі, хто був відзначений почесним знаком за арешт останнього мера Бреста Францішека Кольбуша та затримання в Пінську колишнього міністра юстиції Другої Речі Посполитої Чеслава Міхаловського. Знаємо теж, хто затримав у вересні 1939 р. у Несвіжу князя Януша Радзівілла, якого пізніше в Москві допитував особисто Лаврентій Берія. Можна лише здогадуватися про масштаби репресій під час радянської агресії, адже з документу відзначених службовців НКВС слідує, що вони «вислідили і затримали» понад 10 тис. осіб, і це тільки впродовж усього двох перших місяців окупації.

Із кількадесяти звітів працівників НКВС, які вперше були опубліковані Національним архівом Білорусі, видно, що навіть солдати і офіцери Червоної армії не мали сумнівів, що вони не визволяють Польщу, а беруть участь у її захопленні. Частина радянських військових побоювалася, що після нападу на Польщу вони будуть змушені разом із Німеччиною воювати проти Франції та Англії. Найбільше здивування «визволителів» викликало те, що з другого боку кордону рівень життя був набагато вищим, ніж у СРСР.

Джерело: rp.pl