«Про це місце досі багато говорилося, а тепер воно саме говоритиме. Говоритиме про незвичайну і драматичну історію Польщі після Другої світової війни», – сказав для Polskie Radio Ярослав Шарек, директор Інституту національної пам’яті Польщі, розповідаючи про відкриття Дому пам’яті у Варшаві.
У Мінську без розголосу опублікували список найбільш активних у 1939 р. службовців НКВС.
Фрагменти виступу професора Славоміра Кальбарчика «Політбюро ВКП(б) і його роль у репресіях щодо польських громадян у роки Другої світової війни».
Товариство «Меморіал», російська неурядова організація, яка досліджує білі плями історії, підготувала книжку з біографіями польських жертв Катинськго злочину, які спочивають у місцевості Мєдноє. «Меморіал» презентував її у вівторок, у 80-ту річницю агресії 17 вересня 1939 р.
В Інституті національної пам’яті у Варшаві представили фільм «Вінниця, топографія терору», знятий українськими дослідниками. Він розповідає про історію злочину НКВС у 1937–1938 рр., скоєного в рамках польської операції.
Офіційна делегація Інституту національної пам’яті Польщі на чолі з директором Ярославом Шареком перебувала з візитом у Державному архіві Житомирської області. Польська делегація ознайомилася з документами радянських спеціальних служб. Також із директором місцевого архіву Ігорем Слобожаном обговорили подробиці майбутньої співпраці.
У Вінниці вшанували пам’ять жертв антипольської операцій НКВС. У приміщенні Вінницької міської ради відкрили виставку про каральну операцію НКВС «Наказ № 00485. Антипольська операція НКВС в радянській Україні 1937–1938 рр.», на якій представлені фотографії радянських злочинців та їхніх жертв. Протягом 1937–1938 рр. радянська влада вбила понад 100 тис. поляків, що жили на території СРСР.
У книжці вміщено 2118 біографій осіб польського походження, які постраждали унаслідок сталінського терору.
27 і 28 березня 1945 р. НКВС арештував 15 очільників Польської підпільної держави. Совєти запросили їх на переговори щодо майбутнього Польщі і гарантували повну безпеку. На початку березня 1945 р. останній командувач Армії Крайової генерал Леопольд Окуліцький на псевдо Niedźwiadek (Ведмедик) i віце-прем’єр, делегат уряду в екзилі отримали підписані полковником Пімєновим листи із запрошенням на зустріч з представником командування 1-го білоруського фронту генерал-полковником Івановим (під цим псевдонімом діяв Іван Сєров, начальник військової контррозвідки СМЕРШ).
