15 % працівників у ЄС працюють більше 48 годин на тиждень. У Китаї чи Південній Кореї ця частка становить 40 %, а в Чилі та Туреччині – більше 50 %. Такі дані містяться в доповіді Міжнародної організації праці, опублікованій у понеділок, 6 травня.

Для звіту, підготовленого Міжнародною організацією праці ООН та Європейським фондом поліпшення умов життя та праці, опитали 1,2 млн працівників із 41 країни, зокрема 28 держав Європейського Союзу, США, Китаю, Південної Кореї, Туреччини та кількох країн Латинської Америки. Дослідження проводили протягом останніх п’яти років.

Як підкреслюється в документі, близько 10 % працівників заявляють, що технології, які забезпечують постійний зв’язок, призводять до того, що вони працюють поза офіційними робочими годинами.

Голова Європейського фонду поліпшення умов життя та праці Хуан Менендес Вальдес заявив: «У доповіді зазначається, що у працівників є набагато більше спільних проблем, ніж очікували автори документа. Це, зокрема, проблеми зі здоров’ям та безпекою на виробництві». У той же час він додав, що суттєві відмінності між працівниками з різних країн помітні, зокрема, у «тривалості робочого дня або гнучкості й незалежності в роботі».

У свою чергу, керівниця відділу якості праці Міжнародної організації праці Мануела Томеї відзначила, що все більше на ринку праці присутній елемент непередбачуваності. На її думку, це ілюструє той факт, що «зараз 15 % працівників отримують інформацію про зміну робочого графіку чи кількості робочих годин лише один день наперед».

Вальдес повідомив, що більша еластичність у роботі є, наприклад, у країнах Північної Європи, менша – в країнах півдня континенту. Він зауважив, що високі вимоги роботодавця можуть компенсувати більші кошти та більша автономія працівників, коли мова йде про робочий час або віддалену роботу.

У більш ніж половині країн ЄС 20 % осіб працюють віддалено принаймні час від часу. У цьому контексті Польща входить до числа країн, де цей відсоток один із найнижчих – менше 20 %. Аналогічна ситуація склалася в Болгарії, Іспанії, Німеччині або Італії. У свою чергу, найвищий відсоток осіб, які працюють віддалено (понад 30 %), зафіксовано в Данії, Нідерландах, Швеції та США.

У Південній Кореї робочий тиждень довший, ніж у Європі, однак 70 % працівників цієї країни підкреслюють, що їм легко отримати від роботодавця годину-другу вільного часу на вирішення своїх справ. У Європі, США або Туреччині таку можливість мають 20–40 % працівників.

Міжнародна організація праці була здивована тим, що 70 % працівників із різних країн позитивно оцінюють те, яким чином їх керівники організовують роботу.

У той же час 12 % респондентів заявили, що вони були жертвами словесного насильства, принизливого ставлення, мобінгу або сексуальних домагань на роботі.

Третина працівників у ЄС і половина в США, Туреччині, Сальвадорі та Уругваї заявляють, що їхня робота інтенсивна, якщо йдеться про стислі терміни і високий темп праці.

Згідно зі звітом, незалежно від країни, найгірше освічені люди мають менше можливостей розвивати свої навички. Коли йдеться про порівняння країн ЄС, Польща розмістилася у звіті на 18-му місці за кількістю навчань, які пропонують роботодавці своїм працівникам.

Водночас в усіх країнах, що розглядаються у звіті, жінки заробляють значно менше, ніж чоловіки.

Підводячи підсумок документа, Вальдес запевнив, що «якість роботи може бути збільшена шляхом зменшення надмірних вимог до працівників і зниження загроз, а також шляхом збільшення доступу до ресурсів, які допомагали би їм досягати своїх цілей».

Джерело: Forbes