75 років тому, 20 лютого 1944 р., у німецькому концтаборі Гросс-Розен загинув Флоріан Марціняк, командир «Сірих шеренг». Гестапо арештувало його 6 травня 1943 р. у Варшаві. Підпільники хотіли його відбити, проте не було сприятливих умов для проведення операції. Марціняка вивезли в Познань і ув’язнили у форті VII, під час слідства катували.

Станіслав Броневський, заступник Марціняка, писав про свого керівника так: «Це він на запитання «Як боротися?» відповів: «У першій шерензі!» Він узяв на себе весь тягар цього важкого рішення. Розумів, що ця боротьба, незалежно від її форми, правильно підібрана до віку тих, хто бореться, має бути боротьбою безкомпромісною, мусить навчати кожної роботи з повною самопожертвою, з повною самовіддачею».

У перші дні вересня 1939 р. він організував у Познані Воєнну швидку допомогу харцерів, а 8 вересня – у Варшаві. Харцери створили медичні патрулі, займалися протипожежною допомогою, були зв’язківцями у воєнних частинах. Почалися роботи зі створення харцерських диверсійних груп.

27 вересня 1939 р. Флоріан Марціняк став керівником конспіративної організації чоловічої гілки харцерів Польського харцерського союзу, яка отримала назву «Сірі шеренги». Разом із Леоном Маршалком він був автором ідейної декларації «Сірі шеренги. Маніфест молодого покоління».

Внаслідок переговорів, проведених Флоріаном Марціняком із командиром спілки «Помста» (саботажно-диверсійна військова організації Союзу збройної боротьби) і командувачем І відділення Головної комендатури Армії Крайової, в листопаді 1942 р. харцерські організації у Варшаві були поділені на штурмові, бойові та навчальні групи, а також групу «Завіша» для наймолодших.

Леон Маршалек, останній командир «Сірих шеренг», писав у «Спогадах про Флоріана Марціняка», що той важко переживав дилему, пов’язану з перспективою задіяності в конспіративній діяльності наймолодших харцерів, хлопців віком 12–14 років. Дбав теж про те, «щоби членів штурмових груп, цих хоробрих юнаків, яких історична ситуація змусила безпощадно боротися із ворогом, не полишали глибоке духовне життя, співчуття до людей, не загасли інтелектуальні і професійні інтереси, дуже наголошував на розвитку у хлопців глибокого релігійного переконання».

Після закінчення слідства Марціняка перевели в концтабір Гросс-Розен у Нижній Сілезії. Там його убили разом із групою харцерів із Великопольщі.

У 2006 р. Флоріана Марціняка президент РП Лех Качинський посмертно нагородив Великим хрестом Ордену Відродження Польщі.

Джерело: niezalezna.pl