«Ми, будучи її друзями, не можемо і не хочемо пасивно чекати, коли депортують Лєру», – пишуть учні середньої школи «Стартова» на захист своєї української подруги, котрій загрожує депортація.

Валерія покинула свій рідний дім три роки тому. Тоді її мама Світлана вирішила, що у Макіївці на Донбасі настільки небезпечно, що пора виїжджати. Коли сепаратисти з’явилися у місті, Світлана та її чоловік забрали Валерію та її п’ятирічного брата Артура до сусіднього Харкова. А коли проросійські напіввійськові підрозділи дісталися і туди, на вулицях стало чути вибухи, а пустирі перетворилися на мінні поля, Світлана вирішила тікати на захід. Спочатку – до Львова. Однак там не було легко. Сусіди повісили на них ярлик сепаратистів, звинувачуючи у війні на сході. «Повертайтеся туди, звідки приїхали!» – чули у свою адресу.

У вересні 2014 р. вони переїхали до Варшави. Валерія отримала стипендію у держаній гімназії «Стартова» в районі Охота. Спочатку було важко, але вона адаптувалася в новому середовищі. «Коли вона до нас приїхала, бувало, що плакала на перервах, переживаючи за долю родичів в Україні. Однак із кожним днем набиралася впевненості у собі, її страхи відступали, а ми з нею дуже здружилися», – пишуть про Валерію друзі з класу.

За два роки дівчина вивчила мову. «Ми ввели 4 додаткові години польської мови для іноземців, – розповідає вчителька польської мови зі «Стартової» Аніта Берда. – Лєрка чудово засвоїла як розмовну, так і письмову мову. Вона дуже здібна».

Після рішення про депортацію – два тижні на виїзд
Валерії нещодавно виповнилося 15 років. Наступного дня вона дізналася, що усій сім’ї загрожує депортація. «Вони сюди приїхали без документів. Упродовж останніх двох років намагалися отримати статус біженців і додатковий захист. Чиновники відхилили їх заяви, – пояснює Аніта Берда. – Ще не все втрачено, однак, якщо вони отримають рішення про депортацію, матимуть лише два тижні на виїзд із Польщі».

Останній порятунок для таких іноземців – отримання дозволу на проживання з гуманітарних причин або толероване перебування. Його надає Прикордонна служба під час процедури виїзду. Вона перевіряє, чи справді повернення до країни походження порушить права людини на приватне та сімейне життя або права дитини.

Петиція на захист Валерії
У подібній ситуації була подруга Валерії з сусідньої гімназії «Рашинська», Дарина. Її батькам також відмовили в наданні статусу біженців і додаткової опіки. А потім Прикордонна служба визнала, що повернення на Батьківщину не загрожує їхній безпеці. Цю справу описала газета «Stołeczna» декілька днів тому. Після виходу публікації, втручання речника прав дитини та петиції, поданої учнями «Рашинської» школи, справу сім’ї Дарини переглянуть іще раз.

Шкільні друзі Валерії, як тільки дізналися, що подібна доля чекає на їхню подругу, також склали петицію. «Ми, як її друзі, не можемо і не хочемо пасивно чекати на депортацію Валерії. І тому просимо підтримати наше звернення до польської влади про надання позитивного рішення на дозвіл для Лєри і її сім’ї (мами, тата і молодшого брата) залишитися у Варшаві», – йдеться у зверненні.

Лише 17 українців мають статус біженців
«Ми увесь час чуємо, що не приймаємо сирійців через те, що прийняли українців, але справа двох українських учениць –  Дарини і Валерії – свідчить про те, що наша країна не є послідовною», –  говорить викладачка польської зі «Стартової».

Ми перевірили інформацію на сайті управління у справах іноземців. Лише за перше півріччя чиновники вирішили депортувати назад в Україну 6675 осіб. За цей період згоду на перебування з огляду на гуманітарні права отримали лише 5 українців. А статус біженців від нашої держави отримали 17 українців (станом на 1 липня цього року).

Джерело: Gazeta Wyborcza