Водзіслав Сілезький, Нова Руда, Краків, Опочно, Накло, Староград Гданський – це міста з найвищим рівнем забруднення в Польщі. Йдеться про рівень пилів PM10. За рівнем забруднення бензопіреном серед лідерів опинилися Нова Руда, Рибнік, Опочно, Косцежина. Польська норма допустимого вмісту канцерогенної речовини у вісім разів вища, ніж рівень, рекомендований ВООЗ. Про це згадується в останньому звіті Національної палати контролю.

Якщо йдеться про забруднення повітря, Польща – чорна пляма на карті Європи. «Насправді в Польщі немає чистих місць. Є такі, де перевищення норми трапляються рідше і не настільки разюче», – сказав голова Національної палати контролю Кшиштоф Квятковський.

Найгірша ситуація – на півдні країни. Якість повітря найкраща на півночі та різна в центрі Польщі. Це не означає, що в центрі немає проблем із дотриманням дозволеної концентрації, просто порушення трапляються рідше.

За даними Європейської агенції навколишнього середовища, протягом року через отруєне повітря (у зв’язку із впливом PM2,5) помирають понад 46 тис. осіб.

Національна палата контролю б’є на сполох: досягнення допустимого рівня зменшення викидів пилів і бензопірену із комунально-побутового сектора може тривати в окремих воєводствах від 24 до майже 100 років.

Польща з майже найгіршою якістю повітря

Враховуючи забруднення повітря пилами PM10, PM2,5 та бензопіреном, Польща є однією із країн ЄС із найгіршою якістю повітря.

За даними звіту Європейської агенції навколишнього середовища за 2017 р., у 2015 р. серед 28 країн ЄС найчастіше перевищення припустимої концентрації PM10 (у всій країні) траплялися в Болгарії та Польщі.

Натомість у випадку PM2,5 та бензопірену Польща стала незаперечним лідером серед найбільш забруднених країн ЄС.

Національна палата контролю оцінила, що «реальні можливості наблизитися до рівня, рекомендованого ВООЗ, забезпечить лише зміна структури опалення домашніх господарств із обмеженням використання твердого палива в комунальному секторі».

Водночас Головна палата контролю зазначила, що «цей процес має відбуватися поступово із врахуванням невідкладного усунення можливості використання твердого палива в новобудовах, які створюються у діапазоні доступу теплових або газових мереж, а в перспективі 5–10 років – введення обов’язкового підключення наявних будівельних об’єктів до теплових та газових мереж у випадку технічної можливості».

Джерело: RMF24