Відвідуючи Музей-палац короля Яна ІІІ Собеського у Вілянові, можна побачити невеличку експозицію оригінального турецького текстилю. Про таємничу історію цих предметів розповів гість «Польського радіо для закордону», куратор цієї виставки Конрад Пизель.

Звідки взялися ці експонати? У чому таємничість їхньої історії?

Експонати, які ми демонструємо, – це десять оригінальних та, можна сказати, розкішних полотен. Їхня історія складається з двох дуже цікавих частин. Перша пов’язана з польським королем Яном ІІІ Собеським. Це, найімовірніше (хоча історичні джерела цього не задокументували), трофеї, здобуті у Віденській битві (1683 р., – ред.). Швидше за все, вони прикрашали шатро якогось турецького вельможі та разом з іншими трофеями опинилися в руках Яна ІІІ Собеського. Король вирішив подарувати ці тканини львівським бенедиктинкам, оскільки настоятельницею монастиря була його тітка.

Сестра його матері.

Саме так. (…) Натомість, ймовірно, ще більш цікавою може виявитися інша історія. Адже ці тканини разом із монахинями після Другої світової війни мали полишити Львів. Вони опинилися в колишній святині цистерціанців у Кшешові в Нижній Сілезії. Важко пояснити, чому так сталося, але про традицію, пов’язану з дарами Яна ІІІ, здобутими у Віденській битві, в монастирі забули. Було видно, що це щось винятково гарне, особливе, може, навіть дивне, бо відрізнялося від текстилю, до якого ми звикли в нашій частині Європи, тому сестри ставилися до цих тканин із належною повагою та інтересом.

Їх використовували під час різноманітних урочистостей: складання обітниць, святкових літургій тощо?

Так і було. Вони зберігалися в монастирі у згорнутому стані і лише якийсь час їх демонстрували. Випадково після однієї з таких урочистостей ці тканини не встигли сховати, тож у ході інвентаризації в монастирі один із науковців-мистецтвознавців, доктор Міхал Кужай сказав, що це, напевно, турецька робота та, найвірогідніше, якийсь фрагмент шатра. І тут почалося… Цю тканину порівняли зі схожими збереженими зразками. Виявилося, що схожа є у Вавельському замку та в колекції на Ясній горі. А якщо схожість настільки велика, то й історія має бути подібною або й такою самою. Тобто наново було відкрито, що це військові трофеї Яна ІІІ.

Із чого ці тканини зіткано, що вони так добре збереглися до сьогодні?

Ці тканини справді винятково довговічні, що варто підкреслити. Я з радістю брав участь у Ночі музеїв, коли ми відкрили цю виставку. І люди, власне, навіть не вірили, що це оригінал. Навіть я обов’язково мав цього торкнутися, аби переконатися, що не маю справи з підробкою. Цей текстиль зберігся феноменально. Найцінніші елементи цієї тканини, завдяки яким вона неначе сяє, вишиті ниттю, оплетеною сріблом. І хоча вона пройшла реставрацію, але й перед нею, варто підкреслити, тканина була в непоганому стані.

На виставці в музеї у Вілянові, крім текстилю, про який ми говоримо, виставлено також один із найвідоміших портретів короля Яна ІІІ Собеського.

Так, ми вирішили нагадати, чим були великі стіни палацу у Вілянуві, де ці об’єкти зараз виставлено. Бо початково, за часів Яна ІІІ, це було приміщення, в якому, за рішенням короля, всіх гостей, що прибували до палацу, мала вітати його кінна статуя, яка представляла його переможцем у Віденській битві. Однак наприкінці XVIII ст. пам’ятник поставили деінде, а інтер’єр цілковито змінили. Отже, портретом у центрі цієї експозиції ми нагадуємо, що це було перше місце палацу. А тканини переносять нас до тієї важливої події – перемоги під Віднем. Портрет, так само, як і тканини, пройшов реставрацію. У випадку текстилю це дозволило трошки поліпшити і захистити його. Натомість портрету завдяки реставрації не лише вдалося повернути яскравість барв, але й відновити те, чого на ньому вже не було видно. Обличчя короля тепер дещо інакше, ніж перед цим.

Кажуть, що на цьому портреті король найбільш схожий на себе.

Можна зробити такий висновок, хоча, звісно, оскільки ніхто з нас короля не бачив і не знав, ідеться лише про ймовірність. Декілька років тому ми провели дослідження, результати яких можна побачити в одному з фільмів, доступних в Інтернеті. Відповідно до них, цей портрет, на думку тих, хто його аналізував, має найбільше спільних елементів серед портретів часів Яна ІІІ. Це таке собі найбільш збірне, а отже, й найбільш варте довіри зображення монарха.

Час Віденської перемоги і повернення до Польщі ми можемо також побачити на полотнах Юзефа Брандта, чия виставка триває зараз у Національному музеї у Варшаві. І там, зокрема, виставлено картину «Повернення з Відня», на якій зображено численні королівські трофеї. Цікаво, що те, які предмети Собеський здобув під Віднем та кому він роздавав свою здобич, стало легендою.

Так, безперечно. Це дуже цікаво. Таких трофеїв було, звісно, багато. Віденська битва принесла польським військам таку кількість здобичі, якої не можна було порівняти з іншими битвами. Зрештою, сам Ян Собеський у листі до Марії Казимири писав, що все, здобуте під Хотином, є нічим порівняно з трофеями з-під Відня.

Тут, власне, варто навести цитату з його листа до дружини: «Єдина душі та серця радість, найпрекрасніша і найкоханіша Марисенько, Бог і Господь наш, благословенний навіки, дав перемогу і славу нашому народу, про яку минулі сторіччя ніколи не чули: гармати всі, табір весь, достатки незліченні потрапили в наші руки».

Джерело: Polskie radio dla zagranicy