“У Росії на підставі секретного розпорядження 2014 р. нищать архівні облікові картки з інформацією про осіб, репресованих у СРСР”, — повідомляє газета “Коммерсантъ”. Видання посилається на директора Музею історії ГУЛАГу Романа Романова.

Директор музею, що діє в Москві, звернувся до Михайла Федотова, який очолює Раду з питань розвитку громадянського суспільства та прав людини при президенту Росії. Романов зазначив, що знищення облікових карток означає повне усунення інформації про перебування засуджених у системі таборів.

За словами працівників музею ГУЛАГу, відсутність реакції може мати катастрофічні наслідки для вивчення історії таборів та отримання даних про жертв репресій.

В інтерв’ю для видання “Коммерсантъ” Романов пояснив: якщо в’язень таборів помирав або був убитий, документи про його справу направляли на зберігання на невизначений термін. А якщо він був звільнений, ці документи нищили, але лишалася облікова картка. Вона містила особисті дані: ім’я, прізвище, рік і місце народження, інформацію про переїзди ув’язненого між таборами, дату його звільнення.

Газета повідомила, що про знищення карток довідався дослідник Сергій Прудовський, коли він намагався відтворити долю одного з ув’язнених табору в Магаданській області.

Управління Міністерства внутрішніх справ цієї області поінформувало Прудовського, що на підставі наказу від 12 лютого 2014 р. було знищено не тільки документи зі справи ув’язненого, але і його облікову картку.

Під розпорядженням підписалися чимало відомств, зокрема Міністерство внутрішніх справ Росії, пенітенціарна служба, генеральна прокуратура, слідчий комітет, Федеральна служба безпеки та Служба зовнішньої розвідки.

У розпорядженні йдеться про те, що облікові картки засуджених мають зберігатися до моменту, коли їм мине 80 років.

“Документи по кримінальних справах громадян зберігаються в ФСБ або державних архівах, але усі закінчуються датою засудження із зазначенням інформації про вирок — розстріл чи табір. (…) Інформацію про те, куди направляли осіб, засуджених до відбування покарання у таборах, про те, чи вони вижили, є лише в облікових картках, що зберігаються в МВС”, — сказав російській газеті Прудовський.

Він підкреслив, що після знищення картки ця інформація втрачається.

У 1937–1938 рр., у період найбільших репресій у СРСР (Великого терору) було засуджено 1,7 млн осіб, понад 700 тис. із них стратили. Загальну кількість жертв репресій в СРСР — з 1917 до 1956 рр. — письменник і дисидент Олександр Солженіцин оцінив у 60 млн.

Джерело: TVP Info