Польща і світ
Дивовижна історія про вцілілого після Голокосту. З неба впав шмат печеної яловичини

Минулого тижня вшановували День пам’яті жертв Голокосту. З цієї нагоди користувачі соціальних мереж ділилися історіями своїх родичів. Одна історія привернула особливу увагу.

День пам’яті жертв Голокосту, відомий також, як Йом ха-Шоа, цього року припадав на другий тиждень квітня. Свято, як і шабат, розділене на два дні. Розпочалося 11 квітня ввечері й закінчилося наступного дня в такий же час. Цей день — це національний день пам’яті в Ізраїлі, затверджений Кнессетом. Це нагода пригадати історії євреїв, які пережили Голокост. Такою історією поділився у "Твіттері" Стівен Блек, який представив долю свого дідуся.

Марш смерті

Головним героєм є Мюррей Годфінгер, який був ув’язнений в Аушвіц II-Біркенау. Зараз 91-річний чоловік охоче ділиться своїми історіями зі студентами. Його онук вирішив поділитися однією із них в Інтернеті.

У січні 1945 р., коли російські солдати наближалися зі сходу до Біркенау, Годфіфер разом з іншими в’язнями був змушений брати участь у так званому марші смерті — примусовій евакуації з табору. Чоловік був втомленим, змерзлим і голодним. Раптом він побачив над головою щось, що летіло до нього. За мить предмет вдарив його у груди. Він виявився близько кілограмовим шматком печеної яловичини.

Подарунок небес?

Годфінгер був шокований. Він озирнувся і виявив, що інші в’язні не помітили, що сталося. Тому вирішив сховати м’ясо під сорочкою. Наступні два дні він їв яловичину, що допомогло йому вижити. Багато інших ув’язнених загинули від виснаження під час маршу.

Як так сталося, що в руки Годфінгера несподівано упало м’ясо? Під час евакуації німці їхали в танках і броньованих автомобілях вздовж лінії маршу. Час від часу вони кидали їжу, щоб побачити, як євреї за неї б’ються. Годфінгеру пощастило, що його товариші по недолі не помітили м’яса, що летіло в їхньому напрямку. Це допомогло йому вижити. Він був єдиним членом сім’ї, якому вдалося вижити. У таборах загинули його батьки та вісім братів і сестер.

Реакція користувачів Інтернету

Історія Годфінгера стала популярною серед користувачів Інтернету. Багато з них поділилися публікаціями Стівена Блека та залишили позитивні коментарі. Онук чоловіка зізнався, що Годфінгер розплакався, почувши, як люди реагують на його історію.

Джерело: Wprost

Схожі публікації
Відомий американський історик Тімоті Снайдер заявив, що майбутнє Польщі тісно пов’язане з майбутнім України.
На Підкарпатті розпочався триденний Польсько-український конгрес істориків, який зібрав близько сотні науковців і представників влади обох країн для обговорення складних сторінок спільного минулого.
Центр Мєрошевського запрошує студентів, аспірантів, молодих науковців, аналітиків, журналістів, активістів та працівників громадських організацій із Польщі, країн ЄС та Східної Європи взяти участь у міжнародній літній школі «Пам’ять і право», присвяченій перетину історії, права та політики.
Результати опитування, проведеного Центром дослідження громадської думки CBOS, вказують, що 46 % поляків вважають, що найбільшою загрозою для стабільності країни в найближчі п’ять років є політичний конфлікт і поляризація.
Залишки кораблів, які в давнину розбивалися дорогою до Птолемаїди в Лівії, відкрили археологи Варшавського університету.
6–8 травня 2026 року відбудеться Польсько-український історичний конгрес – найбільша на сьогодні зустріч істориків із Польщі та України, присвячена спільній рефлексії над історією відносин між двома народами.
Національний центр культури (Польща) оголосив набір заявок на програму «Польсько-український обмін молоддю – 2026», у рамках якого підлітки з Польщі та України, зокрема діти біженців, які живуть у Польщі, разом реалізують проєкти, присвячені локальній історії та спадщині.
Археологи з фундації Relicta виявили поблизу селища Загроди в Західнопоморському воєводстві сліди середньовічного міста Штольценберг.
15 лютого 1951 р. було підписано угоду про обмін ділянками територій між Польщею та СРСР. Радянська сторона отримала родючі та багаті на поклади кам’яного вугілля території, поляки натомість отримали мальовничий, але бідний район у Бещадах із майже вичерпаними покладами нафти.