«Існує проблема, коли слова української сторони не знаходять підтвердження в дійсності; існує проблема ненадійності українського партнера», – оцінив віце-міністр МЗС Польщі Бартош Ціхоцький.

Віце-міністру в понеділок на програмі «Polskie Radio» поставили запитання про статтю очільника українського МЗС Павла Клімкіна щодо відносин між Польщею та Україною.

«Я готовий взяти відповідальність за відновлення наших відносин до нормального стану і до стандартів цивілізованого європейського діалогу. На жаль, досі я не бачу такої готовності з боку польської сторони», – написав у понеділок у виданні «Rzeczpospolita» Клімкін. Він вважає, що «нещодавно прийнята у Варшаві новелізація закону про Інститут національної пам’яті – це приклад одностороннього, чорно-білого підходу до історії».

Бартош Ціхоцький на запитання про цю статтю підкреслив, що «це проблема, яку ми маємо вже давно».

«Існує проблема, коли слова української сторони не знаходять підтвердження в дійсності. Це проблема відсутності надійності українського партнера, який у квітні 2015 р. у день візиту президента РП у Верховній Раді прийняв пакет законів так званої героїзації УПА», – зазначив Ціхоцький.

«Це є проблемою певного процесу, тобто політики самовизначення української держави, яка героїзує державотворчу концепцію, що базується на УПА, Степані Бандері, Романі Шухевичу. І в рамках цієї героїзації абсолютно немає місця на рефлексії над Волинською різнею, над кров’ю поляків, якою спливала Волинь у результаті ціленаправленої, свідомої політики етнічної чистки», – додав віце-міністр.

Під час розмови звернули увагу на фрагмент тексту Клімкіна, який закликає до заперечення культивування пам’яті про Юзефа Пілсудського, якщо від українців вимагатимуть перестати вшановувати пам’ять Степана Бандери й УПА.

«Якщо хтось із польських політиків буде надалі наполягати на запровадженні заборони вшановувати пам’ять Степана Бандери та УПА в Україні, то наша відповідь буде такою: почніть із самих себе. Перестаньте культивувати пам’ять про Юзефа Пілсудського, який провадив брутальну пацифікацію українців у Галичині, чи Армії Крайової, частини якої здійснювали криваві акції проти мешканців українських сіл», – йдеться у статті Клімкіна.

Ціхоцький вважає, що «тут ми, мабуть, опускаємося до якогось рівня історичного анальфабетизму, з яким уже важко дискутувати». «Зрівняння Бандери з Пілсудським, зрівнювання УПА з АК, зрівняння Волинського злочину з боротьбою Армії Крайової на сході – це і є той ревізіонізм чи заперечення Волинського злочину, яке дуже непокоїть», – підкреслив чиновник.

Віце-глава МЗС звернув увагу на те, що Клімкін готовий взяти відповідальність за покращення відносин. «То я запитую: чому українська сторона двічі впродовж останнього півроку відкинула пропозицію створити комісію високого політичного рівня, щоби саме про ці справи порозмовляти?» – запитує Ціхоцький. Високопосадовець акцентує, що темою таких обговорень могли би бути ексгумації польських жертв на території України та новелізація закону про Інститут національної пам’яті.

«І це є те розходження між голосом такої розсудливості та дійсністю, де українська сторона саботує і відкидає пропозиції співпраці з нашої сторони», – зазначив Ціхоцький. «Символічно це можна описати: перекритий газ із Росії – і натомість негайне збільшення поставок із польської сторони. А взамін ми отримали демонстрацію під прапорами Степана Бандери у Львові під гаслом: «Львів не для польських панів», – зазначив віце-міністр.

Між Варшавою та Києвом навесні 2017 р. розгорілась суперечка, коли український ІНП заборонив проводити пошуки та ексгумації останків польських жертв воєн і конфліктів на території України. Заборона була введена після демонтажу пам’ятника УПА в Грушовіце на Підкарпатті та низки випадків знищення українських місць пам’яті на території Польщі, що відбулися раніше.

В останній час спори ведуться у зв’язку з новелізацією закону про Інститут національної пам’яті, де містяться положення, які уможливлюють покарання за заперечення злочинів українських націоналістів, зокрема злочинів тих українських формувань, які співпрацювали з Третім рейхом. Згідно з поправками до закону, це «вчинки, скоєні українськими націоналістами у 1925–1950 рр., які полягають у застосуванні насилля, терору або інших форм порушення прав людини щодо особи або групи осіб». Також вказується, що таким злочином була участь українських націоналістів у винищенні євреїв і скоєний ними геноцид проти громадян Другої Речі Посполитої на Волині та у Східній Малопольщі.

Джерело: dzieje.pl