У жовтні 1792 р. прусський король Фрідріх-Вільгельм II почав вимагати собі Великопольщу як «компенсацію» за невдачі прусських військ у війні проти Франції. Катерина ІІ, щоби не залишитися з нічим, запропонувала спільний розбір частини Речі Посполитої між Росією та Пруссією. 23 січня 1793 р. була підписана конвенція про поділ Польщі і прусські війська під командуванням Йоахіма Гайнріха фон Мьоллендорфа негайно увійшли до Великопольщі. У свою чергу, російська армія перейшла кордони Польщі на сході.
Польський уряд наказав військовим частинам не вступати у бій і відійти з Великопольщі. Наказу не послухався гарнізон, що дислокувався у Каргова. Капітан Казімеж Венцковський разом із 60 солдатами зайняв оборонні позиції у ратуші. Їх оточили понад 600 вояків прусської армії. Нерівний бій закінчився смертю більшості оборонців, тільки небагатьох взяли в полон.
25 березня прусський король закликав, пригрозивши покаранням, усіх жителів зайнятих ним земель принести клятву у вірнопідданстві.
22 липня гродзенський сейм, який зігнали під дулами російських гармат, підписав договір із Росією. Тим самим Річ Посполита відмовилася від Мінського, Київського, Брацлавського, Подільського та частини Віленського, Новогродзького, Брестлитовського та Волинського воєводств.
У ніч з 23 на 24 вересня гродзенський замок, знову оточений російськими військами, мовчки віддав частину земель Речі Посполитої Прусському королівству. Це були Гнезненське, Познаньске, Серадзьке, Каліське, Плоцьке, Бжесцькуявське, Іновроцлавське воєводства, Зємя Добжинська та частини Краківського, Равського, Мазовецького воєводств. Крім цього, Пруссія отримала Гданськ і Торунь.
Джерело: niezalezna.pl
