Глядачі сиділи нерухомо, вони не могли говорити одне з одним, майже не спали, хотіли пити. Смерділо випорожненнями. Окупація чеченцями московського театру на Дубровці тривала 57 годин, після цього на сцену вийшли спецназівці. Досі не втихають запитання, чому до залу із 900 заручниками російські служби запустили газ. Під час нападу чеченців і штурму спецназу загинули 173 людини.

Вони думали, що це частина мюзиклу «Норд-Ост», якийсь режисерський прийом. Сиділи захоплені грою акторів у костюмах чеченських бойовиків, які зі зброєю в руках протискувалися між сидіннями та кричали на глядачів. Лише після перших пострілів не лишилося сумнівів, що це не вистава, а терористичний акт.

«Росіяни не жаліли наших дітей»

Чеченські терористи взяли у заручники майже 900 глядачів. Випустили лише іноземців, бо в них не було нічого спільного із «політичними справами» між Москвою та Чечнею, які тоді вели війну. Не звільнили дітей. «Російські солдати не жаліли наших дітей на війні, нехай відчують цей біль», – казали вони.

Серед терористів були жінки, яких називали «чорними вдовами». Це були жінки, сестри та дружини чеченських бойовиків, які загинули на першій війні з Росією у 90-х роках. Вдягнені в чорне, із хустками на обличчі, із вибухівкою на паску. Планували підірвати її, якщо росіяни підуть у наступ.

Окупація театру чеченцями тривала 57 годин. За цей час глядачі сиділи нерухомо, не могли говорити одне з одним, не вставали із місць. Майже не спали, хотіли пити. У туалет ходили в оркестрову яму, між інструментами. У всьому залі смерділо фекаліями.

Бойовики за дорученням Шаміля Басаєва під керівництвом Мовсара Бараєва вимагали виведення федеральних військ із Кавказу та визнання незалежності Чечні. Вони діяли на власний розсуд, незалежно від офіційної політики республіки. Терористичні акти не підтримала влада Чечні на чолі із президентом Асланом Масхадовим. Загалом від рук бойовиків у театрі загинули п’ять осіб.

Спецназ йде в наступ

Штурм спецпідрозділів розпочався 26 жовтня вранці. Росіяни використали газ, який приспав як нападників, так і заручників. Після операції виявилося, що газ убив, за офіційними даними, 129 невинних. Це й так неповна кількість, тому що жертви помирали після довгих місяців боротьби з побічними ефектами від використаної речовини – паралічу, серцевої недостатності.

Склад газу був таємницею. Речовину ніколи не використовували раніше, тому самі росіяни не знали, якими будуть наслідки. Російські хіміки досі кажуть, що жертв убив не сам газ, а поєднання кількох факторів: газу, факту, що заручники сиділи нерухомо майже 60 годин, через що в них утворилися тромби, виникли проблеми із диханням і кровообігом. Адже бойовиків, які під час замаху ходили по залу, газ приспав. Лише після штурму росіяни добивали їх пострілами в голову або багнетами.

«Командувачі російських збройних сил добре оцінили операцію, – нагадує Івона Калішевська, редактор порталу Kaukaz.net. – У Польщі панує думка, що Кремль спеціально діяв проти власних громадян. Але вбивство людей у театрі не ставили за мету».

Із перспективи часу родини жертв і коментатори негативно оцінюють операцію спецслужб. Під час звільнення заручників панував хаос. Одурманені газом люди лежали на тротуарі, чекаючи на допомогу. Тіла непритомних осіб вантажили у автобуси та лишали без нагляду. В лікарнях бракувало місць. Досі лунають запитання, хто винен у смерті жертв: чеченці чи незграбний наступ спецназу. Незалежні журналісти, зокрема вбита пізніше Анна Політковська, зазначали, що замах був би неможливим, якби не співпраця із спецслужбами. Адже панує думка, що в найбільшому виграші залишився Путін.

Через два роки після замаху на театр на Дубровці ісламісти атакували школу в Беслані в Північній Осетії, а також провели чисельні замахи в аеропортах Москви. Чеченські бойовики швидко переконалися, що тероризм не веде до успіху і не додає популярності на заході. Зараз чеченцями керує Рамзан Кадиров, який співпрацює із Путіним.

Джерело: Newsweek