1 листопада 1918 р. частини Українського військового комітету, випереджаючи поляків, зайняли головні будівлі Львова. Спонтанний опір чинили групи польської молоді.

Коли б не ці невеличкі групки погано озброєних, але повних запалу юнаків, доля Львова склалася б зовсім інакше. Одним із героїв був польський офіцер, колишній австро-угорський поручник Роман Абрахам, який усупереч отриманому наказу вирушив до центру міста з 12-особовим загоном, озброєним лише двома револьверами та двома карабінами.

Дорогою вони зустріли кількох гімназистів, які саме напали на український патруль на вантажівці. Серед них був 13-літній Антек Петрикевич, майбутній наймолодший в історії Польщі кавалер хреста «Virtuti Militari». Абрахам забрав юнаків із собою і взяв на себе командування.

Створили пункт оборони в школі імені Конарського, звідки вдалою атакою 3 листопада здобули одну зі львівських гір – гору Страт (інші назва – гора Страчення, Góra Stracenia). Це дало полякам тактичну перевагу в західній частині Львова.

Із того моменту все чисельніший загін Абрахама стали називати «Straceńce», тобто «Відчайдухи». Характерною рисою загону «Відчайдухів» був череп з літерами G i S, який вони найчастіше розміщували на рамені. Цей розпізнавальний знак мав допомагати їм у боротьбі з диверсіями українців, які залишилися в тилах польських позицій; так легко було розпізнати своїх.

Наступного дня черговою сміливою атакою вони вибили українців із Центрального вокзалу, а потім продовжували воювати на найбільш небезпечних ділянках. Завдяки їхній відвазі та жертовності польське повстання тривало й дочекалося приходу регулярних польських частин, які визволили місто.

Джерело: niezalezna.pl