У Білостоці в п’ятницю відбулися урочистості, пов’язані з XVII Міжнародним маршем пам’яті засланців Сибіру. Це релігійно-патріотичні заходи, що мають нагадувати історію депортацій на схід і вшановувати тих, хто не повернувся із заслання.
Як і щороку, головну частину заходів складав марш учасників вулицями Білостока, від Катинського пам’ятника до костелу Святого Духа. Біля цього костелу розташована могила Невідомого сибіряка – єдиний у Польщі. Там після обіду виступами гостей і екуменічною молитвою завершився марш. До пам’ятника поклали квіти і запалили лампадки.
За оцінками поліції, у цьогорічному марші взяли участь близько 5 тис. осіб. Найбільшу групу складала молодь, зокрема учні шкіл, названих іменем сибіряків, діячі Союзу сибіряків із Польщі та закордону, представники державної влади й органів місцевого самоврядування, почесні варти.
В усіх виступах підкреслювали значення пам’яті про трагічний період депортацій на схід і про тих, хто, як сказав голова Білостоцького відділу Союзу сибіряків Тадеуш Хвєдзь, «лишився назавжди на степах Казахстану та диких просторах Сибіру, у місцях заслання, віддавши найбільшу жертву».
«Марш, який відбувається щороку, – це доказ того, що, попри заборони і вироки, в нашій свідомості не стерлася пам’ять про жертв сталінських злочинів. Ця пам’ять, її збереження та передача наступним поколінням – наша надзвичайно важлива місія», – сказав від імені організаційного комітету заступник президента Білостока Адам Полінський.
Значення пам’яті про те, що сталося на східних землях Польщі під радянською окупацією, підкреслив у листі до учасників президент Анджей Дуда. «Нам, тим, хто живе у знову незалежній Польщі, реалії тих років поневолення навіть складно собі уявити. Але я переконаний, що збереження пам’яті про Голгофу Сходу є нашим обов’язком, відповідно до турботи про ідентичність, спадщину та, водночас, до турботи про сьогодні й завтра нашого народу», – написав Анджей Дуда.
«Ми згадуємо сьогодні драму заслання, яка має вимір страждання сотень тисяч поляків, приречених на смерть і нелюдські умови життя (…). Сьогодні ми знову обіцяємо, що незалежна Польща ніколи не забуде про їхні долі, що вона завжди буде гідно їх вшановувати», – це слова із листа польського прем’єра Беати Шидло.
Голова уряду додала, що Сибір «лишив глибокий шрам у колективній свідомості поляків, став символом знищення нашого народу, а також нерівної боротьби засланців за збереження польськості».
Виконувач повноважень Управління у справах ветеранів і репресованих осіб Ян Юзеф Каспшик сказав, зокрема, про компенсації для сибіряків. «Ми хочемо, щоб питання ваших компенсацій знову повернулося до публічної дискусії. За працю, за муку, за сльози та страждання», – сказав він.
Із 2001 р. урочистості в Білостоці відбувалися під назвою Марш живої пам’яті польського Сибіру, але цьогоріч назву змінили на Міжнародний марш пам’яті засланців Сибіру. На думку організаторів, вона «більш влучно описує ситуацію», сумніви сибіряків були пов’язані з популярною раніше назвою «польський Сибір».
Через декілька років у місті повинен з’явитися Музей пам’яті Сибіру, триває тендер на відбір виконавця будівництва музею. Він буде національною установою, що займатиметься темою вивезення поляків на схід. Формально музей уже заснували, але поки він працює в тимчасовому приміщенні.
Серед істориків і представників Союзу сибіряків немає згоди щодо кількості поляків, вивезених на схід після 17 вересня 1939 р. Союз сибіряків зазначає, що вивезли 1,35 млн поляків. Історики називають інші дані. На основі різних радянських джерел вони оцінюють, що у 1939–1941 рр. радянські репресії охопили майже 500 тис. польських громадян, 320 тис. із них примусово вивезли.
Джерело: Dzieje
