У країні, де уряд хвалиться тим, що прийняв мільйон «біженців із України», справжнім утікачам із Донбасу складно отримати допомогу. Матір і донька шукали притулку, але їм порадили повернутися в Україну, адже там вони можуть знайти безпечне місце. Знайшли його в Польщі, але ненадовго. Попри те, що біженки говорять про польське походження, їх затримали і планують депортувати.

Вікторії дев’ять років і вона, коли виросте, хоче стати балериною. Але дорослою вона намагається бути вже зараз. Для мами. «Це був шок. Я боялася не за себе, а за доньку. Ми не злочинці, ми втекли від війни, а тут не отримуємо жодної допомоги», – каже Валентина Сорохан.

Разом із донькою втекли з Донбасу. В Польщі пішли у справах до адміністрації, але були затримані.

«Ми не могли ні з ким зідзвонитися, було страшно. Потім ми поїхали до якогось готелю, де також боялися, ми весь час ходили з охороною», – розповідає Вікторія.

«На Західній Україні безпечно»

В Україні вони втратили все. У Польщі попросили притулку, але їхні заяви відхилили. «Кажуть, що ми економічні біженці. Які економічні? У нас було хороше життя, квартира», – розповідає Валентина.

Втрата маєтку через війну для польських чиновників – замало для отримання статусу біженця. Переконують, що на Заході України безпечно. Тому втікачі з Донбасу можуть переїхати туди.

«Ми не маємо можливості надати захист, якщо іноземець не має доказів, що в нього є обґрунтовані побоювання», – пояснює Якуб Дудзяк із відділу у справах іноземців.

Тому Прикордонна служба наказала матері з донькою повертатися в Україну. Однак рішення надіслали на їхню стару адресу, тому Валентина дізналася про нього вже після затримання. «У нас забрали всі речі, допитували мене і дитину, – згадує вона. – Потім посадили в автомобіль з охороною та перевезли до закритого закладу».

«Втратила все»

«Її права порушили. Донька три роки ходить у польську школу і добре інтегрувалася. Психологічні травми можуть бути надто великі», – переконує Томаш Сєнюв із Фонду правової держави (Люблін).

Валентина і її донька місяць сиділи за ґратами. Після апеляції суд їх звільнив. Останній шанс лишитися в Польщі – польське походження. «Прабабуся, прадід, бабуся та тато були поляками», – каже Валентина Сорохан.

«Зв’язки із Польщею безсумнівні», – додає Томаш Сєнюв.

Поневіряння матері з донькою Польщею тривають вже три роки. Валентина була в Україні лаборанткою. В Польщі без документів не може працювати. Через арешт вони втратили кімнату, яку знімали. Поки що живуть у відкритому притулку для біженців.

Вікторія боїться, що не зможе повернутися до школи. «Я втратила друзів, хорошого вчителя, школу, квартиру, яка мені дуже подобалася, усе», – перераховує дівчинка.

Джерело: www.tvn24.pl