Цехановець – це незвичайний старий скансен, відтворене село із подвір’ями, де можна ознайомитися з культурою та звичаями його мешканців.
У Цехановці неподалік від Високого Мазовецького діє один із двох музеїв сільського господарства в Польщі. Другий знаходиться у Шреняві. Цехановецький музей старіший, наступного року він святкуватиме 55-ту річницю. В 1962 р. Товариство любителів Цехановця розпочало клопотання про згоду на створення музею, а кількома місяцями пізніше почалися пошуки експонатів до новоствореного осередку. Покровителем музею обрали Яна Кшиштофа Клюка – священика й натураліста, який жив у XVIII ст. і був пов’язаний із Цехановцем.
«Наш музей незвичайний через свою різнорідність. Це не тільки відбудований палац, а й парк, який нараховує понад 100 порід дерев, а також пам’ятки природи, господарчі споруди, возівня та стайня, – розповідає Дорота Лапяк, директор Музею сільського господарства. – Але це не все, бо на території музею маємо також 47 дерев’яних будинків, перенесених із регіону. Є в нас і водяний млин, який все ще працює».
Те, що експонати збереглися в чудовому стані, – козир осередку. Відвідувачі на власні очі можуть побачити, як жили колись у польському селі, як працювали селяни. Загалом Музей сільського господарства займає 26 га території. Має два філіали: у Древнові, де стоїть вітряк з обійстям мельника, та у Домброві Лази, де також знаходиться вітряк. Всього в музеї зібрано понад 30 тис. пам’яток. Експонати поділено між вісьмома відділами: етнографічним, історично-мистецьким, сільського будівництва, сільськогосподарської техніки, історії вирощування рослин, історії годівлі та догляду за домашніми тваринами, лікарських трав і ветеринарії. Особливо цікаві два останні відділи. Частина музею – «сад рослин, придатних для медичного використання», створений за «Рослинним лексиконом» отця Кшиштофа Клюка. «Він був предтечею екології, а ми вирощуємо ті ж самі рослини, як і він двісті років тому, всього понад 300 видів лікарських рослин», – зазначає Лапяк. А музей ветеринарії єдиний у Польщі й один із небагатьох у Європі.
У музеї можна також оглянути найбільшу в Польщі колекцію писанок з усього світу. Вона нараховує приблизно 2 тис. екземплярів. Також осередок може похвалитися незвичайною колекцію сільськогосподарських тракторів, тягачів і локомотивів 20–40-х рр. ХХ ст., наприклад тягач Mops 1923 р. фірми «Heinrich Lanz», перший післявоєнний URSUS C-45, якого називали «саганом», і найновіший здобуток – Lanz Bulldog HR 2 1926 р.
У музеї щороку відбуваються такі заходи: Вербна неділя з конкурсом святкових пальм, ярмарок Святого Войцеха з дарами лісу, Підляське свято хліба, під час якого випікають хліб у польовій печі та демонструють обжинкові звичаї. Ще одна родзинка – Загальнопольський конкурс гри на пастушачих інструментах.
Музей проводить музейні читання та лекції, майстер-класи для дітей, молоді та дорослих, навчальні програми та різноманітні імпрези. На місці можна організувати навіть конференції, адже осередок має відповідну залу та нічліжну базу в старовинних хатах на території скансену. Щороку музей відвідують понад 65 тис. туристів.
Дирекція музею має багато планів щодо його подальшого розвитку. Зараз вона подала заявку на отримання 7 млн злотих на ремонт від Регіональної програми діяльності. У планах – заміна дахів, ремонт старовинних підвалів і модернізація доріг. Керівництво також планує спеціальну виставку, присвячену рослинництву та тваринництву. «Скансен – це збереження традицій і культури. Щоб існувати далі, він повинен трансформуватися, пристосовуватися до нової реальності. Наш пріоритет полягає в тому, щоб у добу загальної глобалізації зберегти все те, що становить осердя фольклору та колориту польського села. Шукаючи нові розв’язання, ми ніколи не забуваємо про свої корені та предків», – підкреслює Дорота Лапяк.
Джерело: rp.pl
