Замок Ксьонж поблизу Валбжиха приваблює розповідями про прекрасну княгиню Дейзі та тунелі, вириті під час війни, а також легендами про «золотий потяг».

Указом президента він щойно отримав статус пам’ятки історії, що відкриває його шлях до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Перша легенда, пов’язана з Ксьонжем, стосується обставин появи середньовічної фортеці, а також початків гірничої справи. Лицар на ім’я Функенштайн, від якого походить німецька назва Ксьонжа – Бург-Фюрстенштайн, подарував саксонському князю Генріху Птахолову, який перебував у цих краях, мішок із «камінням, що дає іскри», і отримав на знак подяки навколишні землі.

Mamy nowy pomnik historii. To ważna decyzja Andrzeja Dudy.https://t.co/B05nSjb1vg

— DoRzeczy (@DoRzeczy_pl) August 12, 2025

Згідно з історичними джерелами, будівництвом першого замку (у 1288 р.) займався князь Болєк I Суворий (онук Генріха Побожного, який загинув під Легницею). Будівля мала суто оборонний характер: складалася з потужної житлово-оборонної вежі, оточеної муром, розташованої на неприступній скелі над річкою.

Після династії П’ястів владу над Ксьонжем перейняв рід Гохбергів, представники якого перетворили замок на парадну резиденцію. Відтоді Ксьонж поєднує середньовічну суворість, барокову пишність і неоренесансну елегантність. Центральним елементом всього комплексу є величний Почесний двір у формі підкови, оточений крилами з вишуканими залами. Найвеличніші з них – це Зала Максиміліана з унікальною стелею та Лицарська зала з готичними склепіннями.

Саме в цих приміщеннях вирувало життя резиденції, нерозривно пов’язане зі знаменитою Марією-Терезією-Олівією Гохберг фон Плесс, відомою як Дейзі. Ця англійська аристократка вийшла заміж за Яна Генріха XV Гохберга в 1891 р., ставши господинею Ксьонжа. Завдяки її чарівності замок відвідували найвизначніші гості, включно з самим імператором Вільгельмом II.

Але багатство Ксьонжа ґрунтувалося не лише на зовнішній пишності, адже його власники також дбали про розвиток і добробут місцевої громади. У щоденниках княгині збереглася така фраза: «Для мене Ксьонж – це все: мій дім, моє життя і моє дихання».

Усе це, однак, змінилося з початком Другої світової війни. Тоді, як казала сама Дейзі, «краще промовчати» про те, що відбувалося з маєтком Гохбергів. За наказом Гітлера палац був націоналізований, безповоротно втративши багато оригінальних інтер’єрів. Крім того, нацисти, ймовірно, планували тут гігантську штаб-квартиру або командний центр і руками в’язнів із табору Гросс-Розен рили під замком мережу секретних тунелів. Історики досі не дійшли згоди щодо їхнього призначення. Саме ці підземелля пов’язують Ксьонж із іншою місцевою легендою про «золотий потяг», наповнений скарбами Третього Рейху, що викликає постійну зацікавленість шукачів скарбів з усього світу.

Але це не кінець драматичної долі Ксьонжа. Те, що не знищили німці, довершили радянські червоноармійці, які, перебуваючи тут у 1945 р., спустошили та пограбували те, що ще можна було забрати, зокрема понад 60 тис. друкованих видань із замкової бібліотеки.

Сьогодні Ксьонж, після багаторічної реставрації, є однією з найважливіших пам’яток Нижньої Сілезії. Відвідувачі можуть оглянути відреставровані зали, тераси, кінну ферму чи пальмову оранжерею в Любехові (побудовану в 1911–1914 рр. як подарунок Яна Генріха XV для Дейзі).