«Поляки, котрі працюють у Франції, часто без трудового договору, рятують господарства, які займаються вирощуванням полуниці. Без них ці плантації збанкрутують», – стверджує спілка фермерів «Confederation Paysanne» («Селянська конфедерація»).

На півдні Франції збір полуниці значною мірою лежить на плечах польських сезонних робітників – робочій силі, яка швидко прибуває на місце і завжди готова до роботи в неділю.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
УКРАЇНЦІ ЗАДОВОЛЕНІ ЗАРОБІТКАМИ І РОБОТОЮ В ПОЛЬЩІ
МАРТА ЗЄМБА-ШКЛЯРСЬКА: «ІНОЗЕМЦІ – ЦЕ ЄДИНИЙ ПОРЯТУНОК ДЛЯ ПОЛЬСЬКОГО РИНКУ ПРАЦІ»

«Для сільських господарств із інтенсивним вирощуванням овочів і фруктів на півдні Франції наявність польської робочої сили є важливим фактором їхньої конкурентоспроможності», – стверджує Анаіс Хаммел із «Confederation Paysanne» в муніципалітеті Дром, що на південному сході Франції.

Жан-Луї Мартіне з муніципалітетів Лот і Гарон, що на південному заході, впродовж багатьох років працевлаштовував від 25 до 50 поляків, а з минулого сезону найняв вдвічі більше працівників із Польщі, збільшивши вирощування полуниці з 200 до 400 т.  «Насправді, я ніколи не працював із французами», – розповів він волонтерці з «Confederation Paysanne», Мікеле Дюмаз, з котрою розмовляло агентство «PAP».

«Наші так звані безробітні не хочуть працювати в сільському господарстві, а у поляків робота горить у руках», – розповідав Мартіне. Його слова підтвердив в інтерв’ю «PAP» Франсуа Шеврол із муніципалітету Дром: «Зменшується кількість студентів і французьких робітників, що шукають сезонну роботу в садівництві. Поляків приїздить щоразу більше, але у нас немає ніяких офіційних даних».

За останні 10 років на 25 % зменшилася кількість ферм у муніципалітетах Лот і Гарон, приблизно на стільки ж скоротилося число зайнятих у сільському господарстві. Для того, щоб вижити, фермери змушені зменшувати свої господарства, щоб скоротити витрати в гонитві за конкурентами, аби знайти виходи на європейські ринки.

«На відміну від місцевого населення, іноземні сезонні робітники погоджуються із запропонованими умовами, вони переконані, що це лише перехідний період на шляху до солодкого життя у Франції», – пояснює Дюмаз.

Роботодавці протестують проти різних контрольних органів, часто ці протести є результативними. Об’єднання сільгоспвиробників «Coordination Rurale» («Сільська координація») у минулому році організувало маніфестацію «проти збільшення відрахувань із роботодавців, проти бюрократії і, перш за все, переслідувань із боку трудової інспекції». «У нас найвищі показники в Європі в сільському господарстві. Наші працівники про це знають, і вони цьому радіють. Кращим доказом цього є те, що вони повертаються щороку», – сказав регіональний представник об’єднання.

Оскільки Польща є частиною ЄС, французькі господарі не потребують дозволів на працевлаштування поляків. Часто трапляється, що робітники замість себе пропонують своїх родичів і друзів. Охочих не бракує, приїжджають люди, що не мають ніякого відношення до сільського господарства, трапляється, що навіть із вищою освітою.

Шеврол розповідає про таку проблему, як «рекрутингові агентства, які невідомо де зареєстровані, що не дотримуються закону». «Вони отримують гроші від господарів і виплачують зарплати працівникам, неприпустимо їх скорочуючи», – додав він.

Атаки на немісцевих робітників Шеврол називає «старою виборчою демагогією». «Ми не проти працевлаштування поляків, ми виступаємо проти недотримання трудових принципів і прав робітників. Ми вимагаємо, щоб іноземці отримували належну їм зарплату, водночас, щоб їм оплачували понаднормову роботу, щоб їм забезпечували гідні умови проживання», – пояснює він.

Так звану передумову Мольєра, тобто вимогу департаментських і регіональних рад про обов’язкове знання французької для тих, хто працює у громадському секторі, Шеврол називає «ідіотизмом». Проте він також визнає, що «без введення одностайної фіскальної політики та соціальної гармонізації в Євросоюзі важко буде запобігти зловживанням».

Джерело: pap.pl