Польща та Україна
Польсько-український маніфест про війну «Повторюйте за мною ІІ» ‒ незабаром у Києві

Проєкт уже продемонстрували у восьми країнах, але в Україні він матиме інший контекст.

Незабаром у Києві відкриють польсько-український виставковий проєкт «Повторюйте за мною ІІ». Діалог між його учасниками, українськими митцями з Open Group, польською кураторкою, а також глядачами є спробою осмислити реальність війни як пам’яті та спільного досвіду трагедії.

Проєкт, у якому цивільні біженці розповідають про війну за допомогою звуків зброї, які запам’ятали, а потім запрошують повторити їх інших, був уже представлений у Польському національному павільйоні на Венеційському бієнале у 2024 р. Не так давно експозиція проєкту завершилася у Варшаві. А нині показ «Повторюйте за мною ІІ» відбувається в семи країнах світу, оскільки формат відеоінсталяції дозволяє одночасне існування медіуму на різних майданчиках. Незабаром до цього виставкового переліку доєднається Україна.

Кураторка виставки Марта Чиж була членкинею журі премії Pinchuk Art Prize для молодих українських митців. «Я приїхала до Києва в дуже складний час. Був день жалоби. Церемонія розпочалася хвилиною мовчання. Окрім того, одна з художниць Вероніка Кожушко загинула на фронті. Коли я їхала в Україну, мені було страшно. Але коли я усвідомила, що приїжджаю лише на кілька днів, а героїчні українці щодня залишаються тут, борються за свою країну, не здаються, я перестала боятися. Я захоплююся українцями й ніколи не перестану підтримувати Україну», ‒ розповіла Марта Чиж.

Нині в різних частинах світу одночасно відбуваються сім показів «Повторюйте за мною ІІ». Це Нью-Йорк, Брюссель, Берлін, Будапешт, Вроцлав, фінське місто Мянття та провінція Чолла-Намдо в Південній Кореї.

На відміну від західних глядачів, які здебільшого стикаються з війною через новини, українська аудиторія приходить до цієї інсталяції вже з тілесним і емоційним досвідом. Як буде сприйнята виставка в Україні, де звуки війни не лише зберігаються в пам’яті, а й досі звучать щодня?

«Безумовно, українці та українки сприймуть це дуже особисто, як власний досвід. Натомість ми представимо цю роботу з наміром познайомити, що саме ця робота демонструється в усьому світі і є одним із мирних маніфестів, який постійно нагадує про війну в Україні. На виставці також будуть дві інші роботи. Одна з них, цілком нова, яка насамперед залучатиме українську аудиторію і була продумана саме для українських глядачів. Проєкт ніби набуває нових сенсів, чим довше триває війна. Відверто кажучи, я мрію про той день, коли можна буде показати цей проєкт і розповісти про війну в Україні в минулому часі», ‒ додала Марта Чиж.

Цей мистецький проєкт став своєрідним маніфестом українців в оборонній війні, а водночас і маніфестом солідарності культурних діячів із Польщі.

Фото: Христина Срібняк

Схожі публікації
Після рекордного минулого року, протягом якого музей Прадо відвідали 3,5 млн осіб, директор установи Мігель Фаломір заявив, що музей «не потребує ані одного відвідувача більше».
Польські солдати не повинні брати участь у конфлікті на Близькому Сході, навіть якщо Сполучені Штати цього попросять.
До пошукових робіт на Рівненщині долучаться науковці з Польщі та родичі загиблих, які передадуть ДНК для ідентифікації останків.
Наукові підрозділи Польської академії наук можуть подавати заявки на фінансування довгострокових наукових стажувань учених з України в цих підрозділах.
У новому опитуванні поляків запитали, хто винен у вибуху війни на Близькому Сході.
Польський центр міжнародної допомоги разом із польською владою передали понад 560 електрогенераторів громадам у Київській та Вінницькій областях.
Місто та регіон продовжують жити: працюють магазини та установи, а волонтери та місцеві жителі намагаються підтримувати нормальне життя.
За даними американського Інституту вивчення війни ISW, Росія змінила тактику атак на Україну, щоб виснажити або навіть повністю ліквідувати запаси ракет Patriot.
Національний центр культури (Польща) оголосив набір заявок на програму «Польсько-український обмін молоддю – 2026», у рамках якого підлітки з Польщі та України, зокрема діти біженців, які живуть у Польщі, разом реалізують проєкти, присвячені локальній історії та спадщині.