Експерт з питань Росії Міхал Садловський в інтерв’ю Newsweek Polska розповів про «трикутник Трамп‒Путін–Польща».

«Якби в Путіна було більше засобів тиску на Польщу, він, звісно, набагато більше втручався б у ситуацію в нашій країні», ‒ переконаний експерт.

Відповідаючи на питання, чи, змушуючи Україну до мирних переговорів, Трамп кинув Путіну рятівне коло, співрозмовник тижневика нагадав, що війна Росії проти України триває вже понад 10 років і за цей час були різні мирні переговори.

«Можна сказати, що Мінські домовленості 2014 і 2015 років також були рятівним колом для Путіна, але кинутим Німеччиною та Францією. Тоді західні політики зрозуміли, що на полі бою війну на користь України не виграти. Адміністрація Джо Байдена дуже боялася такого розвитку подій. Думаю, що якби демократи залишилися при владі, то рано чи пізно вони вирішили б домовитися з Путіним. Тож те, що робить Трамп, є порятунком для Росії, але це було неминучим, особливо з середини 2023 р., коли великий український контрнаступ застопорився», ‒ наголосив Міхал Садловський.

Співрозмовник тижневика Newsweek вважає, що російський режим сприймає Польщу серйозно, вважаючи її частиною Заходу.

«Кремлівська пропаганда використовує іноді наратив, що Польща ‒ це «неповноцінний Захід», але на стратегічному рівні Кремль вважає нас сильною державою, яка має добрі відносини із США. Скажу навіть, що росіяни мають щось на кшталт поваги до польської держави, яку слід розуміти як побоювання нашого зростаючого економічного та військового потенціалу. Польща вважається ворогом переважно тому, що підтримує український суверенітет, але є ще одна причина ‒ трудова міграція українців, перевагами з якої до 2024 р. користувалися і росіяни», ‒ вважає експерт.

Марек Будзіш у тексті «Головна зброя сучасної війни ‒ терабайти даних» на шпальтах тижневика Sieci аналізує актуальну ситуацію в Україні.

«Коли українські сили в Курській області втратили доступ до даних американської розвідки, вони втратили бачення поля бою, не змогли вчасно розпізнати наближення російських військ, щоб точно застосувати сучасну зброю. Солдати на передовій значною мірою осліпли й оглухли», ‒ пише експерт з безпеки.

«Уміння збирати та обробляти інформацію радіоелектронної та космічної розвідки сьогодні має велике значення, адже від цього залежить ситуація на сучасному полі бою. Парадокс полягає у тому, що, говорячи про збільшення потенціалу європейських країн, ми зосереджуємося на артилерійських боєприпасах, танках, бронемашинах чи ракетах, а мовчимо про сферу, яка є значно важливішою, тобто спроможність збирати і обробляти інформацію електронної та космічної розвідки», ‒ підкреслив Марек Будзіш.

Як пише автор, без даних електронної розвідки не працюватиме ефективно система протиповітряної оборони. Відсутність доступу або неповний доступ до розвідувальної інформації означатиме повний параліч можливостей оборони. Дані електронної розвідки мають також ключове значення для організації операцій «в тилу». Без цієї інформації не може ефективно функціонувати система логістики, зокрема ланцюг постачання військової допомоги на території європейських держав НАТО.

Портал businessinsider.com.pl перевірив, хто в Європі витрачає найбільше на оборону. В абсолютних цифрах перше місце посідає Німеччина, але все ж Берлін витрачає на оборону лише приблизно 10 % від того, що американці.

Як пише портал, ніхто в НАТО не витрачає стільки на озброєння, скільки Польща ‒ принаймні з погляду співвідношення витрат до ВВП. Цього року очікується, що ця сума становитиме 5 %. Торік поляки витратили на озброєння суму, еквівалентну майже 35 млрд доларів. За цим показником Польща обігнала Італію та Іспанію. Варшава також витрачає на оборону набагато більше, ніж турки, які відомі своєю сильною армією.

Портал звертає увагу, що великі зусилля Польщі не змінюють того факту, що польська економіка досі далека від найбільших європейських держав. Німеччина витрачає на армію не дуже багато ‒ лише 2,12 % ВВП. Проте цього достатньо, щоб зробити їх найбільшою військовою державою Західної Європи. Торік німці витратили на оборону 96,7 млрд доларів. Це набагато більше, ніж країни, які традиційно асоціюються із сильними збройними силами, наприклад, Велика Британія (82,1 млрд доларів) або Франція (64,2 млрд доларів).

В інтерв’ю порталу Onet поляк, який воює в елітному українському підрозділі, покроково пояснює тактику російських «м’ясних штурмів» і чому її набагато рідше використовують українці.

«Такі штурми ретельно плануються, як правило, протягом 24 годин, з яких бойова частина триває дві-три години. Найчастіше нападають на світанку», ‒ розповідає він.

Пьотр Міткевич ‒ фахівець з бойових безпілотників і штурмової тактики. Він воював проти Росії на українському фронті з перших місяців російського вторгнення в Україну. В інтерв’ю для Onet він пояснює, що справжні проблеми в українців можуть початися в серпні, коли росіяни здійснюватимуть наступ.

За словами добровольця, росіяни дуже сильно змінили тактику порівняно з 2022 р. Тоді все вирішувалося вищим командуванням, а не офіцерами на полі бою. Це була застаріла система, яка вже не підходила для сучасного фронту. Натомість зараз росіяни стали набагато гнучкішими.

Під час розмови фахівець згадує про російськомовний посібник для командирів штурмових рот і цитує головний девіз: «Досвід показує, що будь-який підрозділ будь-якого роду військ під керівництвом розумного, мотивованого, рішучого, наполегливого командира пристосовується до будь-якої ситуації і, діючи більш сміливо і впевнено, отримує перевагу над противником».

На запитання порталу Onet, чому російським командирам вдається змусити своїх підлеглих вчиняти самовбивчі штурми, Пьотр Міткевич відповів: «Можливо, справа в різному менталітеті українців і росіян. Для росіян головне ‒ влада і сила, тому вони беззастережно їм підкоряються. Для нас найголовніше ‒ це свобода».

На порталі money.pl йдеться, що «Польща може стати джерелом газу для України». З публікації можна дізнатися, що Польща може посісти ключове місце в геополітичній та економічній головоломці завдяки своєму розташуванню та хорошій транспортній інфраструктурі. Це означало б революцію, тому що за десятиліття газ нарешті перестав би текти зі Сходу на Захід, а натомість йшов би із Заходу в Україну.

«Через Польщу в Україну можна експортувати мільярди кубометрів газу», ‒ вважає порталу експерт паливного ринку Давід Чопек.

Зараз Київ шукає альтернативи за допомогою Польщі, США та інших західних країн. Вже в квітні цього року Україна отримає другу партію американського скрапленого природного газу (СПГ), закупленого в Orlen українським «Нафтогазом». Сировина постачатиметься з терміналу в Клайпеді. Після регазифікації він буде проходити по трубопроводу GIPL, що з’єднує Литву та Польщу, а потім через територію Польщі – в Україну.

Портал також повідомляє, що український уряд розраховує на запуск плавучого LNG-терміналу в Гданській затоці. Будівництво його морської частини розпочали у 2025 р. Плавуча установка регазифікації сховища ‒ це спеціалізована установка, пристосована для прийому зрідженого газу з судна.