«Rzeczpospolita» працювала над цим ще з 2015 р. Спершу новий закон мали підготувати до середини минулого року, потім дату перенесли на січень.

Причиною затримки стало те, що нові положення консультували із поляками за кордоном, зокрема із нащадками поляків, депортованих владою Радянського Союзу до Казахстану (34 % мешканців країни заявляють про польське походження).

Врешті, у п’ятницю, 21 квітня, Сенат одноголосно ухвалив новий закон про репатріантів. Якщо його підпише президент Дуда, він набере чинності 1 вересня.

Александра Слюсарек, голова Об’єднання репатріантів РП, оцінює, що протягом десяти років до країни зможуть повернутися близько 10 тис. нащадків засланців. Юридичний механізм підготував міністр Генрик Ковальчик, а обличчям змін є Анна М. Андерс, депутатка Сенату від партії «Право і справедливість», донька генерала Владислава Андерса.

У першу чергу, репатріація охопить близько тисячі поляків із колишнього Радянського Союзу, яких депортували до Казахстану, Узбекистану, Вірменії, Азербайджану, Грузії, Киргизстану, Таджикистану або азіатської частини Росії.

Закон стосуватиметься осіб, які після розпаду Радянського Союзу в 1991 р. проживали «у місці заслання». Першість у поверненні матимуть жертви репресій і їхні нащадки. Разом із ними зможуть приїхати їхні чоловіки або дружини та діти.

У новому законі змінено також визначення репатріанта та процедуру, пов’язану із наданням національної візи для репатріації. Передбачено також посаду уповноваженого уряду з питань репатріації та створення Ради з питань репатріації. Рада буде консультаційним органом уповноваженого уряду.

Закон передбачає утворення центрів адаптації для репатріантів, які мають забезпечити їм, зокрема, можливість вивчення польської мови. Ними мають займатися громадські організації, товариства або інші юридичні особи на конкурсній основі. Репатріант проживатиме у центрі відповідно до рішення уповноваженого уряду з питань репатріації від трьох до шести місяців.

Джерело: Rzeczpospolita