Державний департамент США розділив мови, які вивчають дипломати, на чотири категорії з огляду на середній час, необхідний для їх опанування.

Британський тижневик The Economist повідомляє, що найлегше вивчати європейські мови.

У статті автори доводять, що людині, яка володіє англійською, найпростіше опанувати інші мови, які використовуються в Європі. Це є наслідком того, що більшість із мають спільні корені і записуються латинським алфавітом, а багато слів у різних мовах звучать подібно.

The Economist наводить приклад іспанського слова «agua» (вода), яке схоже звучить багатьма європейськими мовами, особливо – романськими. Крім того, європейські мови століттями запозичували слова одна в одної. Мови, неспоріднені з європейськими (арабська з семітської мовної сім’ї або китайська з сино-тибетської), не лише не мають «генетичного» споріднення лексики, вони ще й культурно віддалені, а тому мають набагато менше запозиченої європейської лексики.

Проблема починається при вивченні мов, які не використовують латиницю. Своєю складністю, наприклад, виділяється китайська мова. Вважається, що достатньо знати 2 тис. символів, щоб мати можливість прочитати китайською газету, але ці оцінки підлягають критиці: знаючи 2 тис. символів, читачеві доведеться шукати значення невідомих символів практично в кожному рядку тексту.

Однак нелатинські системи письма не обов’язково мають бути складними. Наприклад, арабський алфавіт складається з кількох десятків літер, а ускладнення полягають у тому, що літери змінюють форму залежно від того, де вони стоять у слові (на початку, у середині, у кінці чи окремо). Натомість, короткі голосні взагалі на письмі не відтворюються. А ось корейський алфавіт хангиль вважається дуже простим. У ньому кожен символ позначає склад, а не окремий звук. Ним захоплюються через його простоту та логічність.

Інша справа, яка може викликати труднощі – це вимова, особливо фонетичні явища, яких немає в англійській мові. Це, наприклад, характерні звуки в багатьох африканських чи кавказьких мовах. Багато труднощів викликає також інтонація в китайських мовах (у мандаринській і кантонській). Тобто, наприклад, склад «ма» з рівною інтонацією і «ма» зі спадною мають абсолютно різні значення. У мандаринській мові розпізняють аж чотири інтонації.

Не забуває The Economist і про граматику, пов’язану із закінченнями слів, значення яких змінюються залежно від використання слова в реченні. Це зустрічається в арабській мові, де ці зміни також можуть стосуватися префіксів, суфіксів або голосних і приголосних, вставлених у середину слів. До того ж арабська мова має подвійне число, окрім однини та множини.

Тижневик представив діаграму, яка показує, скільки часу в середньому має приділити англомовна людина, щоб опанувати ту чи іншу мову, і розділив їх на чотири категорії. Найпростіші з них (на навчання яких потрібно в середньому 24‒30 тижнів) включають: португальську, іспанську, шведську, норвезьку, данську та французьку. Щоб вивчити німецьку, індонезійську, малайську або суахілі, потрібно 36 тижнів. На вивчення таких мов, як-от польська та інші слов’янські мови, а також бенгальської, угорської, хінді та урду, потрібно 44 тижні. В середньому на оволодіння арабською, китайською, японською або корейською мовами потрібно набагато більше часу – 88 тижнів.

«Якщо ти хочеш вивчити мову для розваги, почни зі шведської. Якщо ти хочеш досягти вражаючих результатів, обери якусь європейську мову. Але якщо ти дійсно хочеш вразити, розвинути свій мозок і стати лінгвістичним суперменом ‒ вивчи кантонську або корейською», ‒ підсумовує The Economist.