The Sunday Times у статті про поляків, які виїхали на роботу до Великобританії, а тепер повертаються додому або розглядають це питання, пише, що саме Польща, а не Великобританія, тепер є країною можливостей у Європі.

Газета нагадує, що через два тижні минає 20 років відтоді, як Польща підписала угоду про вступ до ЄС, у результаті чого через рік вона стала членом Європейського Союзу, а одним із наслідків цього став початок найбільшої в історії міграційної хвилі з Польщі до Великобританії.

«У той час кожна п’ята людина в Польщі була безробітною. Поляки відчайдушно шукали роботу і були вдячні, коли тодішній прем’єр-міністр Великобританії Тоні Блер відкрив для них кордони, щоби підживити економіку країни. Британський уряд очікував прибуття до 13 тис. осіб на рік із Польщі та дев’яти інших нових членів ЄС. Невдовзі лише з Польщі прибуло в кілька разів більше мігрантів. На головних вулицях британських міст з’явилися польські магазини, зросла кількість польських церков та клубів, а термін «польський сантехнік» почав означати дешеву іноземну робочу силу. Однак із 2004 р. поляки почали робити в країні набагато більше, ніж просто лагодити труби», ‒ пише The Sunday Times.

Експерти з питань міграції кажуть, що справжня кількість поляків, які проживали у Великобританії на момент брекзіту, перевищила один мільйон. До того ж поляки подали найбільше ‒ трохи більше ніж мільйон ‒ заяв на отримання статусу резидента або статусу тимчасового резидента, що дозволяє громадянам ЄС постійно проживати у Великобританії. Але багато з тих, хто отримав статус, не почувалися повністю асимільованими і все одно покинули Великобританію. Згідно з даними статистичного управління ONS, кількість поляків у Великобританії зменшилася з 911 тис. у 2016 р. до 691 тис. через чотири роки.

«Проте сам по собі брекзіт не є причиною такого відтоку, навіть якщо побоювання та незручності, пов’язані з ним, були для багатьох приводом для від'їзду», ‒ прокоментував соціолог Сілезького університету Рафал Цекера. На цей процес точно мала вплив пандемія, яка змусила прив'язаних до родини поляків повертатися додому. Але для багатьох інших найсильнішим стимулом для повернення стала радикальна трансформація їхньої Батьківщини з того часу, коли вони попрощалися з нею багато років тому. З 2004 р. польська  економіка щороку зростає приблизно на 4 %, а реальні доходи зросли утричі. Саме Польща, а не Великобританія, тепер є країною можливостей у Європі», ‒ підкреслює газета.

Викладач економіки Університетського коледжу Лондона Павел Буковський, який переїхав сюди 2016 р., розповів, що Польща «росте швидше, ніж азіатські тигри» і швидко наближається до середнього рівня ЄС за рівнем життя, а для потенційних мігрантів із Польщі Сполучене Королівство «вже не таке привабливе, як раніше».

«Варшава мало нагадує місто, яке я востаннє відвідав 10 років тому. Правда, похмура будівля радянських часів у формі весільного торта і пережиток комуністичного минулого – Палац культури і науки все ще стоїть на місці. Але в  панорамі міста тепер багато хмарочосів, а сучасні будівлі зі сталі та скла можна помилково прийняти за лондонські», ‒ зазначив автор статті Метью Кемпбелл.

«Якість життя стала в десять разів кращою. У 2009 р. всі мами моїх британських друзів мали сумки Louis Vuitton, тоді як моя мама та друзі в Польщі не мали таких речей. Коли я повернулася через 10 років, більшість моїх друзів мали дизайнерські сумки. Вони тепер їздять у відпустку до Домініканської Республіки, на Шрі-Ланку, у Мексику та Дубай», ‒ розповіла 33-річна Агнешка Уба, яка після десятиліття проживання у Великобританії та Ірландії залишила у 2019 р. роботу в Google, щоб знайти роботу у Варшаві в секторі новітніх технологій.

The Sunday Times пише, що головними причинами нарікань польських мігрантів у Великобританії за останній рік стали подорожчання вартості життя, зростання злочинності та черг до лікарів. А вимогливі поляки дедалі частіше критикують житлові умови в Лондоні.

Економіст Світового банку Лукаш Марек Марц, який переїхав до Великобританії 2015 р., описав своє житло в Лондоні як примітивне. Як згадує, квартира-студія зі спільним санвузлом коштувала йому 650 фунтів стерлінгів на місяць, що один лондонський друг назвав вигідною угодою. «Але мої польські друзі, які мене відвідували, були вражені. Вони здивовано запитували: «Ти справді тут живеш?» Торік я прийняв пропозицію працевлаштування у Варшаві. Це був чудовий крок. Це краще місто для проживання, ніж Лондон», ‒ підкреслив він.