125 років тому народився Станіслав Maчек – полководець, який не програв жодної битви. 31 березня 1892 року у селищі Щирець під Львовом народився Станіслав Мачек – генерал Війська польського, командир 1 танкової дивізії, уславленої в битві під Фалез в 1944 році. Як він говорив: «Польський солдат може битися за свободу всіх народів – вмирає тільки за Польщу».

«Він був солдатом і командиром, про яких говорять: не програв жодної битви (...). Уособлював найкращі риси офіцера і видатного командира сучасної армії. Він був як теоретиком, так і видатним організатором та практиком танкового зброї», – писав про генерала Мачека Пьотр Потомський у книзі «Generał broni Stanisław Władysław Maczek».

Під час Першої світової війни Мачек воював на російському фронті в Карпатах і на італійському фронті в Альпах.

«Він був знайомий з прозою війни, яка частенько буває потрясінням для молодого інтелектуала (...), зі смертю підлеглих йому солдат і самопожертвою задля порятунку інших. Ці роки війни сформували його і загартували як виняткового солдата», – так писав про вплив досвіду Першої світової війни на подальшу долю генерала Мачека Тадеуш А. Висоцький («Generał Stanisław Maczek»).

Після початку польсько-більшовицької війни Мачек відтворив свій штурмовий батальйон, який воював під час оборони Львова. Після війни Мачек залишився в армії. В 1923 р. отримав підвищення до підполковника. Закінчив освіту у Вищій військовій школі, потім був начальником відділу військової розвідки у Львові. Займав посаду заступника командира 76 піхотного полку і командував 81 полком Гродненських стрільців.

У 1938 р. отримав у своє командування 10 кавалерійську бригаду, першу польську моторизовану частину, на базі якої потім створювалися танкових військ. Під час кампанії 1939 року очолювана Мачеком військова частина завдала важких втрат німецькому XXIII танковому корпусу. 10 Кавалерійська бригада брала участь у ар’єгардних боях, спрямованих на затримку наступу противника.

«Його спосіб ведення війни був визнаний тактичним досягненням польських військ в кампанії 1939 року,» – звертає увагу Потомський.

Мачек воював також під час оборони Львова, однак після приходу Червоної Армії був змушений разом з бригадою перетнути кордон Угорщини, де був інтернований. Через Угорщину Мачек перебрався до Франції, де, після підвищення до звання бригадного генерала, частково відтворив свою моторно-танкову частину – 10 бригаду танкової кавалерії, з якою пліч-о-пліч з французькими військами воював у провінції Шампань.

За участь у французьких боях нагороджений Хрестом «Virtuti Militari» IV-го класу.

Генерал Мачек був прихильником ведення війни в сучасному стилі, з використанням самостійних тактичних танкових груп, які забезпечують високу маневреність та швидкість. Саме такі тактичні дії забезпечили перемогу Німеччини в кампанії 1939 року. На його думку, роль піхоти на полях битв помітно зменшилась  з часів Першої світової війни; її ефективність залежить від підтримки авіації і бронетехніки.

Після капітуляції Франції генерал Mачек переховувався в Марселі, а потім перебрався до Великобританії, де приєднався до організованих там польських збройних сил. Йому було доручено командування 1 танковою дивізією.
«Армія майбутнього – це танкова армія (...). Створюючи танкову дивізію, ми помножуємо вклад у спільні військові зусилля, ми стаємо сильнішими в десять разів, ми можемо відіграти вирішальну роль як полі бою. І тоді на мирних переговорах ми зможемо, разом з успіхами військового флоту та авіації, кинути на стіл вирішальні дії нашої танкової дивізії», – пояснював у 1941 р. генерал Maчек.

1 танкова дивізія пройшла бойовий шлях через Францію, Бельгію, Нідерланди та Німеччину. У 1944 р. вона брала участь у десанті військ союзників у Нормандії. Зіграла важливу роль у битві під Фалез, замкнувши кільце навколо німецьких 7 і 5 танкових бригад  в так званому котлі. Брала участь також у визволенні Бреди, а також у захопленні німецького Вільгельмсхафену.

«Бийтеся твердо, але шляхетно», – говорив він до своїх солдатів, як вони вступили на терторію Німеччини навесні 1945 р.

У 1945 р. генерал Maчек був нагороджений Орденом Почесного Легіону, а пізніше підвищений до звання генерала дивізії; до демобілізації командував польськими військами у Великобританії. Після війни оселився в Шотландії, а оскільки йому не виплачувалась пенсія, працював  барменом. У 1946 р. був позбавлений польського громадянства, яке було йому повернено в 1971 році. У 1990 році отримав підвищення до звання генерала зброї, а в 1992 році став кавалером Ордена Білого Орла. На прохання жителів Бреди йому було присвоєно почесне громадянство Голландії. Станіслав Мачек помер 11 грудня 1994 року в Единбурзі. Похований на цвинтарі польських солдатів у Бреді.

Джерело: niezalezna.pl