Рівно 84 роки тому, 10 липня 1941 р., в Єдвабному вбили приблизно 340 місцевих євреїв, більшість із яких спалили живцем.

Згідно з висновками Інституту національної пам’яті РП, зробленими понад 20 років тому, злочин вчинили поляки, яких надихнув приклад німців.

Єдвабне – містечко поблизу Ломжі, яке між вереснем 1939 р. та червнем 1941 р. перебувало під радянською окупацією. 23 червня 1941 р., наступного дня після початку німецько-радянської війни, до Єдвабного увійшов підрозділ Вермахту, який місцеві жителі вітали квітами. Солдати відразу рушили далі на схід, а нагляд за містечком із цього моменту здійснювала німецька жандармерія (за різними джерелами, відділок складався з восьми до 11 осіб). Також почали діяти цивільні органи влади – з польським бурмістром та його заступниками.

Саме вони, ймовірно, були організаторами злочину, який стався 10 липня 1941 р. Перше розслідування цієї справи, проведене невдовзі після війни, завершилося судовим процесом в Окружному суді Ломжі, де одного обвинуваченого засудили до смертної кари, а ще дев’ятьох – до ув’язнення на терміни від восьми до 15 років.

Зрештою смертний вирок за актом помилування було замінено на ув’язнення, а всі засуджені вийшли на волю раніше присуджених термінів. Нове розслідування у 2000 р. розпочав Інститут національної пам’яті РП, але через неможливість виявлення винуватців справу було припинено. На початку розслідування слідчий підрозділ Інституту розглядав три гіпотези, які перевіряли на основі всіх зібраних доказів. Згідно з першою гіпотезою, злочин у Єдвабному вчинили самі німці без участі поляків або змусивши певну групу польських цивільних осіб узяти участь у ньому. Друга гіпотеза припускала, що злочин вчинили поляки з власної ініціативи, без співпраці з німцями. Третя гіпотеза стверджувала, що злочин «вчинила група поляків, діючи за німецьким прикладом, з відчуттям згоди з боку німців і повної безкарності».

Виконавцями злочину були польські мешканці Єдвабного та околиць – чоловіки чисельністю щонайменше близько 40 осіб. Як вважають, вони активно брали участь у вчиненні злочину, озброєні киями та іншими знаряддями. За рік до винесення рішення про припинення розслідування, 9 липня 2002 р. (коли всі заплановані слідчі дії було завершено), прокурор Радослав Ігнатєв (тодішній начальник комісії з розслідування злочинів проти польського народу в Білостоці) представив імовірний перебіг злочину.

Він написав, що 10 липня 1941 р. до Єдвабного почали прибувати жителі навколишніх сіл із наміром брати участь у заздалегідь запланованому вбивстві єврейських жителів цього містечка. Напередодні ввечері деяких єврейських жителів попередили знайомі поляки про підготовку колективної акції проти євреїв. З самого ранку єврейське населення почали виганяти з домівок і зібрали їх на Ринковій площі містечка. Зібраним наказали виривати траву між бруківкою, якою була вимощена площа. При цьому вчинялися акти насильства та жорстокості стосовно зібраних. Це робили жителі польської національності Єдвабного та навколишніх сіл.

Прокурор зазначив, що численні свідки, допитані в ході розслідування, згадували про присутність у Єдвабному німців у військовій уніформі. «Ці німці, ймовірно, невеликою групою асистували під час супроводу постраждалих на площу, і на цьому їхня активна роль обмежувалася. Зібрані докази не дають чіткої відповіді, чи брали вони участь у конвоюванні жертв до місця страти і чи були присутні біля стодоли, у якій жертви згоріли. Показання свідків у цьому питанні суттєво різняться», – наголосив прокурор.

У наступному фрагменті він описав події на площі та поблизу неї. Зібраних там єврейських чоловіків змусили розбити пам’ятник Леніну (встановлений під час радянської окупації), що стояв на сквері, а потім принести його фрагменти на площу, а звідти – до стодоли. «Ця група єврейських чоловіків могла нараховувати приблизно 40–50 осіб. Там також був місцевий рабин. Жертв із цієї групи знищили невстановленим способом, а тіла скинули до ями, викопаної всередині стодоли. На тіла в ямі кинули частини розбитого погруддя Леніна», – доповів прокурор Ігнатєв.

Другу, більшу, групу євреїв вивели з площі через певний час. «У цій групі було кілька сотень осіб, ймовірно, близько 300, що відповідає кількості жертв у двох могилах, за приблизною оцінкою археолого-антропологічної групи, яка брала участь в ексгумаційних роботах», – зазначив прокурор. У другій групі були жертви обох статей різного віку, включно з дітьми та немовлятами. Цих людей завели до дерев’яної стодоли із солом’яною стріхою. Будівлю зачинили, облили гасом і підпалили. Люди, що перебували всередині, згоріли живцем.

Прокурор Радослав Ігнатєв прокоментував інформацію про кількість жертв злочину 10 липня 1941 р., подану в книзі Яна Томаша Гросса «Сусіди», – приблизно 1600. «Неповний обсяг ексгумаційних робіт, а також неможливість перевірки гіпотези про існування однієї чи кількох масових могил на території єврейського цвинтаря не дозволяють точно визначити загальну кількість жертв, убитих у день злочину в Єдвабному. Кількість у 1600 жертв або близька до неї видається вкрай малоймовірною і не знайшла підтвердження в ході розслідування. У день злочину в Єдвабному перебували особи єврейської національності із сусідніх населених пунктів, які знайшли там притулок. Однак певна група єврейського населення вижила. Можна припустити, що це було щонайменше кілька десятків осіб, які проживали в містечку та його околицях після скоєння цього злочину до початку листопада 1942 р.», – встановив прокурор.

Щодо участі польських цивільних осіб у вчиненому злочині, вважають, що вона була вирішальною в реалізації злочинного плану. Можна припустити, що злочин у Єдвабному вчинили за німецьким прикладом. Присутність німецьких жандармів із поста в Єдвабному, а також інших німців у військових одностроях (якщо припустити, що вони були присутні на місці подій), була рівнозначною дозволу та схваленню вчинення злочину проти єврейських жителів цього містечка. Слід визнати, що з юридично-кримінальної точки зору доцільно приписати німцям відповідальність за скоєння цього злочину лише в широкому сенсі. Виконавцями злочину були польські жителі Єдвабного та околиць – чоловіки чисельністю щонайменше близько 40 осіб.

За показаннями свідків, після вчинення злочину відбулося розграбування майна, яке залишилося після жертв. «З числа осіб, чиї імена як виконавців злочину згадували в матеріалах справи, частина раніше була засуджена. Інші вже померли. Не було зібрано достатньо доказів, які дозволили б ідентифікувати та висунути звинувачення можливим іншим живим виконавцям, які були залучені до вбивства польських громадян єврейської національності 10 липня 1941 р. в Єдвабному», – написав прокурор в ухваленому висновку.