«Ми начебто зацікавлені в тому, щоб громадяни України працювали в Польщі й поліпшували демографію, та не можемо прогнати шахраїв із Західного вокзалу».
Видання «Dziennik Gazeta Prawna» описує різні історії громадян України, які опинилися на варшавському Західному вокзалі. Тут українці, котрих обманули роботодавці, чекають із надією, що їхня доля зміниться. Шукають шансу на краще життя, та часто втрачають гроші. «Західний вокзал – це телепортаційний пункт до іншого світу. (...) Щоб зрозуміти, що відбувається, потрібно провести тут трохи часу, зануритися в оточення. Бо звичайні пасажири, які присядуть на мить, дивляться на потік людей, та нічого не бачать».
«Ми начебто зацікавлені в тому, щоб громадяни України приїжджали до Польщі, заповнювали прогалину на ринку праці й поліпшували демографію, та не можемо прогнати шахраїв із Західного вокзалу, провести нормальної інформаційної кампанії для прибулих, надати грошей неурядовим організаціям, щоб робили це від імені держави. І, здається, ми не знаємо, чого хочемо – карати українців, обмежити їхню кількість, а, може, впускати лише тих, хто разів десять ударить себе в груди і перепросить за Бандеру і Волинь», – пише авторка статті Міра Суходольська.
Бартош Крамек із фонду «Відкритий діалог» каже про набагато менше зацікавлення потребами українців. Якщо трапиться якийсь грант, то на діяльність в Україні, а не тут. «Коли був Майдан, коли росіяни займали Крим, суспільство жваво цікавилося цією тематикою, легше було здобути фінансування, ми збирали пожертви», – каже він. «А українська хвиля все пливе на Західний вокзал», – читаємо у статті «Наступна станція – втрачена надія».
Джерело: Polskie Radio dla Zagranicy
