Україна здобула незалежність 31 рік тому, але вже протягом пів року виборює в російського агресора свою свободу.

Вчорашня урочистість розпочалася на православному цвинтарі на вулиці Липовій, де відбулося покладання вінків до пам’ятника воїнам УНР. Опівдні на балконі ратуші підняли прапори Польщі та України, прозвучали державні гімни обох країн.

«Пане консуле, ми мріємо про таку ситуацію, коли одного недільного дня хтось із наших львівських друзів запросить нас до себе на каву, а ми сядемо в авто і зустрінемося з ним у Львові, а заодно підемо на виставу до опери, ‒ сказав віцепрезидент Любліна Маріуш Банах, звертаючись до Генерального консула України в Любліні Артема Валаха. ‒ Але щоб це стало можливим, має відбутися кілька важливих речей. Насамперед, ви повинні виграти війну, а ми, звісно, вам допоможемо. По-друге, свобода і незалежність, на жаль, даються ціною крові. Гадаю, інакше не буває, мабуть ця свобода дійсно стільки коштує».

«Перше слово, яке я маю сказати, – дякую, бо поляки підтримують українців, матерів і дітей, які були змушені приїхати до Польщі, рятуючись від війни, – наголосив Артем Валах. – Сьогодні День Незалежності України, для нас це завжди було свято. Сьогодні ми говоримо, що це лише урочистість, оскільки під час війни святкування неможливі. Але ми впевнені, що кордони України стануть такими, як це прописано в нашій Конституції, а Україна відстоїть свою незалежність».

Перед ратушею виступили українські виконавці: вокалістка Єва Куцевіл і дитячо-юнацький хор під керівництвом Галини Навроцької.

Увечері в церкві Святого Йосафата віряни молилися за Україну, а на Литовському майдані учасники святкування виконали Гімн України та утворили «ланцюг солідарності». Також у середмісті транслювалися короткометражні краєзнавчі фільми, створені в рамках проєкту Ukraїner.

До святкування долучився Люблінський центр зустрічі культур, який ввечері підсвітив свій фасад українськими національними барвами.