Організували виставку Державні архіви Польщі у співпраці з українською фундацією «Мамо, я бачу війну», яка зібрала вже понад 13 тис. дитячих малюнків про війну.

«Війна не має ні часових меж, ні кордонів. А діти бачать війну однаково, незалежно від часу чи місця. Війну, якої вони не розпочинали, але жертвами якої стали». Таким є лейтмотив виставки «Мамо, я не хочу війни!», що відкриється 19 липня в понад 20 містах Польщі.

Генеральний директор Державних архівів Польщі Павел Пєтшик розповів Українській службі Польського радіо про виставку, співпрацю науковців і необхідність показувати світові такі речі.

Ідея народилася в Державних архівах, де зберігаються малюнки польських дітей, які з’явилися як наслідок їхніх переживань після Другої світової війни. Тоді Міністерство освіти Польщі попросило дітей з усієї країни надсилати свої малюнки про те, що вони пережили.

Сьогодні, майже через століття, у Європі знову точиться війна, яку розв'язали в Україні російські окупанти. Знову жах, смерть, вибухи, знову страждають мирні мешканці, а найбільше діти.

Тож у співпраці з українськими партнерами та фундацією, яка збирає на своєму порталі малюнки українських дітей, що з’явилися як їхні реакції на російську агресію в Україні, Державні архіви підготували виставку в рамках проєкту «1939–1945 Польща/2022 Україна».

До участі у виставці також долучилися науковці Варшавського та Київського університетів, які дадуть свої фахові коментарі.

«Старі малюнки намальовані сірим олівцем. Видно, що це старий папір. Сучасні малюнки кольорові. Різниці помітні, але тематика та сама. Зрештою, ця виставка так сформована – там видно боротьбу, спротив, надію на майбутнє», ‒ розповідають організатори виставки.

Після Другої світової війни з’явилося таке поняття, як діти війни. Люди, які пережили той жах, отримали психологічну травму на все життя, яка вплинула на наступні покоління, на їхніх дітей і онуків. Сьогодні в Україні це відбувається знову, тобто ця виставка порушує і цю важливу проблему.

«Безперечно, це тема для психологів і соціологів. І якби вони побачили ті малюнки, могли б на цю тему висловитися. Так, ми часто говоримо про ті воєнні покоління, які пережили травму війни. Вважаю, діти є найбільш вразливою частиною суспільства у цьому контексті. Вони не хочуть війни, не прагнули і не розв’язували її, а переживають її на рівні з дорослими або й сильніше, бо вони цілком безпорадні, мусять сидіти в підвалах і чекати завершення бомбардувань, нічого не можуть вдіяти. Тому, вважаю, така виставка – дуже багатий матеріал для досліджень психологів та соціологів», ‒ говорить керівник Державних архівів Польщі.

На жаль, організаторам не вдалося запросити на виставку авторів польських малюнків, які тоді були дітьми. Можливо, хтось із них ще живий і міг би розповісти багато цікавого.

Організатори хочуть, щоб ця виставка не стала одноразовою акцією. Головне відкриття відбудеться у Варшаві на Краківському передмісті, перед Палацом Сташиця, але одночасно вона буде відкрита в інших 20 містах Польщі, де є державні архіви.

«Це безпрецедентна подія, бо я не пригадую, щоб ще якась виставка відбулася одночасно у 20 містах. Ми збережемо ці малюнки в нашому архіві, а після війни передамо роботи українській стороні, щоб вони збереглися», ‒ розповів Павел Пєтшик.