Як повідомляє польська газета, сотні слідчих уже збирають докази про скоєні російські воєнні злочини.

Жодної війни так широко не представляли в ЗМІ, про жодні злочини світова громадська думка не отримувала інформацію практично в режимі реального часу. Тому зростає суспільний тиск, щоб покарати винних у цих звірствах. «Ми хочемо показати, що правосуддя має не лише історичний характер, але й швидке  застосування», – заявив прокурор Міжнародного кримінального суду в Гаазі Карім Хан.

Газета звертає увагу, що темп і масштаб слідчих дій вражають: уже 2 березня, тобто на шостий день від початку російського повномасштабного вторгнення в Україну, МКС розпочав розслідування злочинів, скоєних під час цього конфлікту. Через два місяці Карім Хан відправив в Україну групу експертів: слідчих, криміналістів і допоміжний персонал. У місії загалом перебувають 42 особи. «Це найбільша слідча група, яку ми будь-коли відправляли на місце злочину», – заявив Карім Хан.

Проте факт, що Україна та Росія не ратифікували Римського статуту (засновницького акту МКС) не означає, що трибунал не може розслідувати злочини, скоєні під час російського вторгнення. У цьому дуже зацікавлений сам Київ. Хоча українська прокуратура вже відкрила кримінальні провадження (загалом їх понад 15 тис.), і навіть перші російські солдати, звинувачені у вбивствах чи зґвалтуваннях мирного населення, постали перед українськими судами, міжнародне правосуддя має зовсім інший вимір.

Злочини, які скоїли окремі військовослужбовці, краще залишити судам конкретних країн. Але воєнні злочини, злочини геноциду та злочини проти людства повинен розглядати міжнародний трибунал. Про це заявив Ладіслав Гарман – очільник Євроюсту, тобто європейського агентства, що співпрацює з судовими та поліцейськими органами країн-членів ЄС.

Крім того, українське законодавство дозволяє судити обвинувачених за їх відсутності. У міжнародному суді це неможливо. «Це важливо для почуття справедливості», – заявив Говард Моррісон, колишній суддя МКС, який має досвід у розслідуванні військових злочинів і є радником генеральної прокурорки України.

За словами Ладіслава Гармана, сьогодні ситуація така, що охочих збирати докази багато. Тому до недержавних організацій звертаються з проханням не займатися цим, бо вони не мають у цьому досвіду. Зате можуть допомогти – підтримувати жертви і заохочувати їх давати свідчення.

Глава Євроюсту прямо закликав не надсилати надто багато слідчих на місце злочину. Вперше значну роль у такому слідстві відіграє технологія. Сьогодні практично кожен має якесь обладнання, яким можна фіксувати свідчення. Тому є чимало фотографій, відео- та аудіоматеріалів, які документують злочини, скоєні під час війни.

Переломним моментом стане також створення великої доказової бази. Це стало можливим завдяки швидкій зміні положень законодавства ЄС, яка відбулася буквально кілька днів тому. В архів будуть завантажені будь-які докази, зібрані в Україні чи в іншій країні, наприклад, свідчення українських біженців. Як повідомив Ладіслав Гарман, доступ до бази даних матимуть МКС, українські прокурори та прокурори з усіх держав, які належать до Євроюсту. Докази будуть розміщені так, щоб прокурор, який займається якоюсь справою, міг легко знайти матеріали з будь-якої точки Європи.