Як повідомляє «Reuters», Дональд Туск повинен зберегти посаду голови Європейської ради. У зв’язку із відсутністю контркандидата, якого підтримала би якась із партій, представлених у Європейському парламенті, очікується, що колишній польський прем’єр отримає згоду лідерів країн-членів ЄС на чергову каденцію, що триватиме два з половиною роки.

Саміт Європейської ради, протягом якого лідери країн-членів ЄС вирішать, хто після 1 липня протягом чергових 30 місяців керуватиме роботою ради, відбудеться 9 березня у Брюсселі. За повідомленням «Reuters», у зв’язку із відсутністю формального конкурента для Дональда Туска, якого підтримала би якась із європейських фракцій, мандат на виконання обов’язків голови Європейської ради отримає Дональд Туск. Повідомляється, що «дипломати інформували, що дискусію щодо майбутнього Туска не хотів піднімати майже жоден уряд». «Усі країни-члени ЄС, за винятком Польщі, підтримали Туска», – йдеться в матеріалі.

«Reuters» нагадує, що траплялося, коли безпосередньо перед засіданням Європейської ради подавали кандидатури дійсних політиків. У цьому контексті варто згадати про повідомлення щодо того, ніби трійка європейських лідерів планувала боротися за крісло голови Європейської ради: колишній президент Франції Франсуа Філлон (6 березня організував у Версалі зустріч із прем’єрами Німеччини, Італії та Іспанії – ред.), колишня прем’єрка Данії Гелле Торнінг-Шмідт та Енда Кенні, прем’єр Ірландії.

Агентство описало також кандидатуру Яцека Саріуша-Вольського, якого висунув польський уряд, хоча, посилаючись на слова «численних дипломатів», оцінило цей крок як «фарс». У статті зазначено, що політика виключать із Європейської народної партії, якщо він не відмовиться від участі у виборах.

«Із погляду закону, жодна держава не має можливості накласти вето. Продовження мандату Туска може бути здійснене у рамках голосування простою більшістю голосів. У 2014 р. рада ухвалила протест британського прем’єра Девіда Камерона щодо висування Жана Клода Юнкера на посаду голови Європейської комісії», – йдеться у статті, хоча й згадується, що європейські політики надають велике значення необхідності пошуку компромісу та уникають голосувань.

Джерело: Wprost