«Це свідома спроба відродити сталінський наратив, побудований на брехні та замовчуванні», – каже історик Інституту національної пам’яті Польщі, доктор Мацей Коркуць у відповідь на слова директора Російської служби зовнішньої розвідки, який назвав довоєнну Польщу «мовчазним спільником» Німеччини.
Директор Служби зовнішньої розвідки Росії Сєргей Наришкін заявив в інтерв’ю телебаченню «Звезда», що довоєнна Польща стала «мовчазним партнером агресора», підписавши у 1934 р. з Німеччиною декларацію про ненасилля.
Наришкін, який також очолює Російське історичне товариство, назвав польсько-німецьку угоду «пактом про ненапад», який містив «таємний додаток» про нейтралітет Польщі у випадку німецької агресії. «Тобто Польща стала мовчазним спільником агресора в 1934 р.», – сказав він.
Коментуючи ці слова, керівник відділу вшанування боротьби та мучеництва Інституту національної пам’яті – Комісії з розслідування злочинів проти польського народу у Кракові, доктор Мацей Коркуць заявив, що «Німеччина та СРСР прагнули порушити версальський мир у Європі».
«Польща хотіла миру, тому вона підписала угоди про ненапад і з СРСР (у 1932 р.), і з Німеччиною (у 1934 р.). Їх назва відповідала змісту. Польщі справді було важливо відмовитися від війни у міжнародних відносинах», – зазначив історик.
Керівник російської СЗР у інтерв’ю знову виступив на захист підписаного СРСР 23 серпня 1939 р. пакту Молотова-Ріббентропа, назвавши його «вимушеним кроком радянської влади, але продуманим кроком».
Наришкін повторив аргументи радянської дипломатії та історіографії про те, що пакт Ріббентропа-Молотова дозволив СРСР відкласти початок війни на його території, посилити оборону країни та «пересунути кордони на Захід». Сучасні історики не згодні з цією тезою.
Коркуць пояснив, що пакт Молотова-Ріббентропа був названий угодою про ненапад з пропагандистських міркувань.
«Суть цих угод полягала в таємному протоколі, згідно з яким Москва та Берлін розділили Польщу та область від Фінляндії, через країни Балтії, до Румунії. Насправді це був пакт, що готував агресію проти Польщі та інших країн. Поділ Польщі був для Сталіна можливістю розширити імперські здобутки і відправною точкою для експорту більшовицької революції на захід. Завойовані країни стали жертвами терору, злочинів та масових депортацій. Це СРСР і Німеччина розпочали війну», – зазначив історик.
Коркуць пояснив, що «оповіді про «захист кордонів» – це теза, висмоктана з пальця після 1941 р., щоб приховати правду про союз з Гітлером і водночас пропагувати помилковий міф про «геніальність Сталіна».
«Насправді, у 1939–1940 рр. Сталін, розбивши Польщу, а потім підтримуючи сировиною перемоги Німеччини на Заході, настільки зміцнив Рейх, що той був готовий напасти на СРСР», – сказав історик ІНП. Він додав, що «влада нинішньої Росії це дуже добре знає».
«Російська історіографія описувала це по-різному. Немає підстав називати це «різницею в інтерпретаціях». Російська влада веде політичну гру, прекрасно знаючи злочини Сталіна. Це свідома спроба відродити сталінський наратив, побудований на брехні та замовчуванні», – пояснив Коркуць.
«Важливо розуміти, що це свідома брехня і продумана, хоча й примітивна, стратегія, а не розбіжності в розумінні фактів», – наголосив він.
Джерело: TVP Info
