Є шанс на початок переговорів щодо закінчення громадянської війни. Але на умовах Путіна. У понеділок і вівторок в Астані можуть відбутися вступні розмови, що покладуть кінець кривавому протистоянню в Сирії. Але поки зарано говорити про комплексний вихід із кризи.
За стіл переговорів сядуть представники режиму президента Башада аль-Асада, Росії, Ірану, Туреччини. США представлятиме посол у Казахстані, адже Державний департамент США не прийняв запрошення голови російського МЗС Сергія Лаврова. Не буде нікого із Саудівської Аравії чи Катару, які надають міцну підтримку добре озброєній сирійській опозиції. Тому очікувані рішення, ухвалені в Астані, будуть лише маленьким кроком у напрямку можливого порозуміння в майбутньому.
Попередні переговори під прапорами ООН зайшли у глухий кут восени минулого року. В атмосфері виборчої кампанії в США Москва отримала повну свободу в Сирії, і жодні розмови були для неї некорисними аж до моменту злочинних атак на Східне Алеппо, що було одним із останніх бастіонів збройної опозиції проти режиму президента Асада.
Кілька переможців
Сама військова ситуація в Сирії говорить більше, ніж склад окремих делегацій в Астані. Переміг президент Асад, проти якого майже шість років тому на хвилі Арабської весни почалося повстання. Успіху досягли Москва та Тегеран. Туреччина намагається долучитися до кола переможців, хоча спершу президент Ердоган (тоді ще прем’єр) прагнув відставки Асада.
Але війна все частіше переходить на територію Туреччини. Зміцнилися курдські сили з сирійського боку кордону із Туреччиною, що ускладнює Анкарі збройну розправу з Партією робітників Курдистану.
Однак поразка опозиції в Алеппо у грудні минулого року визначила долю збройної опозиції, що складалася із кількох важливих і кількох десятків другорядних груп, зокрема організації Джебхат Ан-Нусра (нині Джебхат Фатах аш-Шам), до складу якої входять ісламісти, пов’язані із Аль-Каїдою. Але деякі представники поміркованої опозиції також прибудуть до Астані, намагаючись чогось досягти.
Кілька тижнів триває перемир’я практично на усіх фронтах. Результат сирійської війни жахає: півмільйона убитих, половина із 22 мільйонів населення Сирії перебуває у вигнанні, далеко від своїх помешкань. Матеріальні збитки оцінюються в сотнях мільярдів доларів. Жоден режим не був би спроможний самостійно витримати таку нищівну війну.
Трамп в очікуванні
У президента Асада не було із цим проблем. Із допомогою Росії та Ірану він утримував свою армію у стані більшої або меншої готовності до боротьби зі збройною опозицією, що діяла за підтримки іранських шиїтських бойовиків або ліванського Хізбаллаху. Попри це у 2015 р. він був за крок від втрати Дамаска. Тоді на сцену вийшла Москва, російська авіація, численне коло військових експертів, сучасні крилаті ракети і, навіть, нещодавно, єдиний російський авіаносець. Опозиція, що отримувала зброю від США, Саудівської Аравії та їхніх союзників, часто поділена, не мала навіть частки таких потужностей як їхні шиїтські вороги, що діяли за підтримки Росії. Громадянська війна у Сирії, крім усього іншого, є також уособленням багатолітнього шиїтсько-сунітського конфлікту в мусульманському, особливо арабському, світі.
При цьому президент Обама не продемонстрував переконливості в підтримці поміркованої опозиції у Сирії, поступово ухиляючись від попередніх обіцянок. Сьогодні це вже не має значення.
Дональд Трамп анонсував, що у Сирії зосередиться на боротьбі із так званою Ісламською Державою. Джихадисти контролюють вже майже одну п’яту сирійської території. Одна четверта підвладна силам Асада, там проживають майже дві третини мешканців. У боротьбі з ісламськими терористами Трамп розраховує на співпрацю з Росією, що сьогодні роздає карти в Сирії. Але без участі США неможливо уявити відбудову країни. «У момент, коли правління Асада відновлено, Москва може бути більш схильною до розмов про майбутнє Сирії», – аналізує британський «The Guardian».
Джерело: Rzeczpospolita
