Біля пам’ятника жертвам грудня 1970 р. в Гдині, поблизу станції швидкої міської залізниці Гдиня-Сточня, проходять заходи, присвячені 49-й річниці Чорного четверга. 17 грудня 1970 р. в Гдині армія відкрила вогонь по працівникам, які йшли на роботу. Це була найтрагічніша подія, організована тодішньою комуністичною владою задля придушення робітничих протестів.

Згідно з багаторічною традицією, на платформі залізниці Гдиня-Сточня, де 49 років тому пролунали постріли, а також на тротуарі та перехресті було запалено свічки й лампадки. Під час церемонії біля пам’ятника жертвам грудня 1970 р. було згадано полеглих, присутні поклали квіти. Також заплановано промови.

По обіді відбудеться поминальна меса в костелі Пресвятого Серця Ісуса. Після служби її учасники вирушать вулицями міста до другого пам’ятника жертвам грудня 1970 р. перед ратушею, де також будуть покладені квіти.

44 загиблих, понад 1160 поранених

У грудні 1970 р. на знак протесту проти підвищення цін, запровадженого владою Польської Народної Республіки, хвиля страйків та демонстрацій прокотилася по всьому узбережжю.

У Гданську та Щецині протестувальники підпалили будівлі воєводських комітетів Польської об’єднаної робітничої партії (PZPR). Щоб придушити протести, влада дозволила міліції та військовим використовувати зброю.

Згідно з офіційними даними, у грудні 1970 р. на вулицях Гданська, Гдині, Щецина та Ельблонга міліція та армія вбили 44 людини (з них 18 у Гдині), понад 1160 отримали поранення.

20 років суду

До 1989 р. не було порушено кримінальних проваджень проти осіб, відповідальних за криваве придушення протестів робітників у грудні 1970 р. Провадження ініціювала військова прокуратура, згодом справу передали до цивільних правоохоронних органів. У березні 1995 р. в обласний суд Гданська потрапив обвинувальний акт у справі проти Ярузельського, Коцьолка, Світала, заступника міністра національної оборони Тадеуша Тучапського, командира Поморського військового округу Юзефа Каміньського, командира 16-ї танкової дивізії Едварда Ланьцутського, коменданта Офіцерської школи Міністерства оборони в Слупську Кароля Кубаліци та п’ятьох військових. Судовий процес розпочався у 1998 р. У 1999 р. суд був перенесений до Варшави, де розгляди почалися у 2001 р. Через десять років, влітку 2011 р., їх довелося почати спочатку через смерть народного засідалетя. У липні 2011 р. суд призупинив через стан здоров’я розгляд справи Ярузельського за «управлінську відповідальність» за вбивства робітників у 1970 р. (за що він міг отримати довічне ув’язнення).

Ярузельський запевнив суд, що як глава Міністерства національної оборони він відчуває політичну та моральну відповідальність, але не кримінальну. Він стверджував, що багато дій армії та міліції були «необхідною обороною або станом вищої необхідності», оскільки тоді існував «сильний руйнівний злочинний рух». Він додав, що процес закінчиться з «біологічних причин». Ярузельський помер 25 травня 2014 р. 30 червня 2014 р. Апеляційний суд у Варшаві виправдав 81-річного Коцьолка, якого звинувачували в «організаційній відповідальності» за вбивства робітників на узбережжі у грудні 1970 р.

Апеляційний суд підкреслював, що розуміє почуття всіх тих, хто прямо чи опосередковано постраждав від подій грудня 1970 р., але вчасно не було порушено провадження у справі, а шанси на з’ясування обставин із часом зменшилися. Розслідування стало можливим лише після 1989 р., коли можливості слідства були дуже обмежені.

«Жодна влада у Польській Народній Республіці не була зацікавлена в цьому питанні або взагалі в поверненні до справи грудня 1970 р.», – сказала тоді суддя Ева Плавго.

Умовне покарання отримали двоє офіцерів військових частин, які брали участь у придушенні страйків. Гданська прокуратура подала касацію до Верховного суду.

Джерело: RMF24