16 січня 1942 р. з Пав’яцької в’язниці утекли три жінки, засуджені з політичних причин: Ева Дрежепольська, Теофіла Улльова та Ельжбєта Квятковська (насправді її звати Зофія Срошинська-Пшибитковська). Вони підробили ключі до адміністративного будинку, де незаґратовані вікна виходили на вулицю Дзєльну. Через них мотузкою дісталися назовні. Їм допомагала польська охоронниця Станіслава Павляківна. Це була єдина вдала втеча жінок із Пав’яка.
Після цієї втечі у Сербії – жіночому відділенні Пав’яцької в’язниці – на один день припинили видавати їжу. Анна Чуперська-Слівіцька у книзі «Чотири роки строгого режиму. Спогади з Пав’яка з 1940–1944 рр.» описувала цю подію так:
«16 січня 1942 р. у вечірній час відбулася зухвала втеча трьох молодих жінок із Сербії. Її здійснили Ельжбєта Квятковська, Ева Дрежепольська i Теофіла Улльова – усіх їх звинувачували в тяжких злочинах. Ельжбєту Квятковську (насправді її звали Зофія Срошинська, зараз Пшибитковська), учасницю Корпусу захисту прикордоння, арештовану 7 березня 1941 р., під час допиту гестапо жорстоко катувало. Виконуючи функції коридорної 1-го відділу, вона з відданістю служила як зв’язкова внутрішньої конспіративної організації в’язнів. Ева Дрежепольська i Теофіла Улльова, обидві з радіоагентства, відправлені через деякий час до «чорної» пральні, також виконували функції в’язничних зв’язкових.
Утеча цих трьох відважних жінок викликала надзвичайну радість серед ув’язнених i шалену лють гестапівців, коли вони виявили шлях втечі. Ув’язнені жінки дісталися на другий поверх порожнього будинку, призначеного для інтернованих (на господарському подвір’ї Сербії), дублікат ключа до якого дала їм охоронниця Павляківна. Звідти утікачки через незаґратоване вікно спустилися міцною мотузкою, яку передала охоронниця Розалія Латинська. У цій вдало організованій втечі допомагали внутрішні конспіративні організації і згадані вище польські охоронниці».
Після втечі Ева Дрежепольська далі вела конспіративну діяльність – прослуховувала радіоновини, на основі яких створювали радіобюлетень, постачала до Львова конспіративну військову пресу, а з 1943 р. отримала офіційну посаду у Варшавському окрузі АК. Вона відповідала за організацію прийому десантників. В останні дні повстання була поранена в голову. Тоді її відправили на роботу в пункті Бюро інформації та пропаганди головної штаб-квартири АК, у секцію радіопрослуховування. Після капітуляції Варшавського повстання втекла з німецького транспорту. Свої спогади про перебування в Пав’яку і втечу вона описала в книзі «Спогади в’язнів Пав’яка».
Джерело: Niezależna
