Втрачена під час Другої світової війни чаша для Причастя ХІХ століття повернулася до євангельського храму у селі Дзвєжути в Мазовії. Її виявили на аукціоні у Німеччині. Понад 70 років про долю чаші було нічого не відомо.
У травня цього року пастор Вітольд Твардзік, настоятель євангельсько-аугсбурзької парафії у Пасим, філіалом якої є храм у Дзвєжутах, шукав у Інтернеті інформацію з історії храму. Під час пошуків він натрапив на фото чаші для Причастя у каталогу одного із аукціонних домів у німецькому Кельні. Чашу двома днями раніше вже продали на аукціоні. Про те, що літургійний посуд походить із храму в Дзвєжутах, говорить напис, вигравіюваний на основі чаші. В написі повідомляється, що чашу у 1897 р. подарувала місцевій парафії сім’я Готтліба Ліби. Врешті чашу відкупила Національна євангельська церква Верхнього Рейну, представникам якого вдалося за посередництвом аукціонного дому зв’язатися із новими власниками.
«Католицька сім’я, яка придбала чашу, побажала залишитися анонімною Вони зізналися, що їм було би важко мати чашу, усвідомлюючи при цьому, що і донині існує парафія в Дзвєжутах, якій вона належала», – розповідає пастор.
Після повернення до Дзвєжут старовинну чашу відреставрувала та ж фірма, яка його виготовила зі срібла понад 100 років тому і яка нині функціонує у місті ремшайд на заході Німеччини.
Перший храм у Дзвєжутах був споруджений бл. 1385 р., його відбудували після пожежі наприкінці XVII ст. Серед середньовічного інтер’єру, який зберігся, особливо цінним є вівтар із 1599 р. У травні цього року настоятель, пастор Твардзік, разом із іншим любителем історії переніс всередину храму баптистерій, який багато років був укритий в кущах поблизу храму і частково присипаний землею. Вітольд Твардзік, який понад 20 років є парохом і адміністратором пасимської парафії, відомий своєю активністю в охороні пам’яток. Минулого року його храм отримав нагороду в загальнопольському конкурсі «Охайна пам’ятка» міністура культури і національної спадщини та генерального реставратора пам’яток у спеціальній категорії – використання за призначенням і постійна опіка над історичною пам’яткою.
Джерело: niezalezna.pl
