Близько 20 осіб пішки пройдуть більше 70 км від Освенцима до Водзіслава Сілезького, щоб вшанувати жертв евакуації в’язнів Аушвіц, яку німці проводили у січні 1945 р. Між 17 та 21 січня 1945 р. німці вивели із Аушвіц і його підтаборів близько 56 тис. в’язнів. Їх направляли до інших таборів, здебільшого на заході. Маршів смерті не пережили щонайменше 9 тис. в’язнів.

«Ми хочемо вшанувати мучеництво колишніх в’язнів. Ця хода – це жива пам’ять (…). Ми вирушимо 19 січня від головної брами колишнього табору Аушвіц. Йтимемо чотири дні. Наш маршрут пролягає через Бжеще, Медзьну, Пщину, Студзенку та Ястшембе Здруй. Кожен може приєднатися», – сказав організатор Ходи пам’яті Ян Столяж із Радліна.

Столяж додав, що серед учасників Ходи пам’яті, яка відбувається вшосте, є жителі Сілезії. «У Павловіцах до нас долучиться, зокрема, син в’язня Аушвіц, учасника евакуації. Дорогою ми відвідаємо місця пам’яті жертв. Запалимо свічки та помолимося», – додав організатор ходи.

Евакуація Аушвіц була підготовлена німцями наприкінці 1944 р. у зв’язку із наближенням радянської армії. Колони в’язнів мали складатися виключно зі здорових і сильних людей, які винесуть тривалий перехід. Серед евакуйованих опинилося багато хворих. Вони побоювалися, що лишитися в таборі однозначно смерті. Евакуйовували також дітей.

Перші колони вирушили 17 січня 1945 р. із підтаборів «Neu Dachs» у Явожно та Сосновець. Остання вийшла 21 січня із підтабору «Blechhammer» у Сілезькій Бляхівні. Маршрути вели до Водзіслава та Гливиць. Найдовший, 250 км, маршрут подолали 3,2 тис. в’язнів із підтабору в Явожно. Вони йшли до табору «Gross Rosen» у Нижній Сілезії. Колони конвоювали озброєні есесівці.

Під час маршів загинули щонайменше 9 тис. в’язнів. Існує ймовірність, що ця кількість могла сягнути навіть 15 тис. осіб. Вони помирали від холоду, втоми або були вбиті німцями.

Дорогою відбувалися жахливі речі. Вночі з 21 на 22 січня на залізничній станції у Лещинах біля Рибника затримали потяг із Глівиць із 2,5 тис. в’язнів. Після обіду їм було наказано залишити вагони. Через виснаження частина із них не могла виконати наказ. Німці почали стріляти у відкриті двері вагонів. Загинули більше 300 осіб. Тих, хто вижив, погнали на захід.

Жертв маршів ховали дорогою. Серед низ були й діти. У 1965 р. протягом дослідження трьох могил у Пщині виявили тіло дівчинки. Вона тримала в долонях біля обличчя бляшану чашку. Так її й поклали до нової домовини.

Жителі населених пунктів, повз які проходили марші, – і поляки, і чехи – допомагали в’язням, яким вдавалося втекти. Їх переховували та годували.

В’язнів, які витримали марш до Водзіслава або Глівиць, вивозили, попри пронизливий мороз, у відкритих вагонах до таборів Маутгаузен і Бухенвальд. Багато із тих, хто пережив Марші смерті, загинули потім у таборах.

У комплексі Аушвіц гітлерівці залишили приблизно 7 тис. вкрай виснажених в’язнів. 27 січня 1945 р. їх визволили солдати Червоної армії.

Джерело: Dzieje