78 років тому німці вислали францисканця о. Максиміліана Кольбе в концтабір «Аушвіц». Він потрапив туди 28 травня 1941 р. з в’язниці на варшавському Пав’яку. У таборі він віддав своє життя за іншого ув’язненого. Католицька церква визнала його мучеником.

У вівторок францисканці відзначають річницю приїзду о. Кольбе до «Аушвіцу». Вони помоляться перед стіною страт у дворі блоку № 11 у колишньому німецькому концтаборі «Аушвіц». На цьому місці німці розстріляли багато тисяч людей, в основному поляків. Вони також покладуть квіти у камері смерті о. Максиміліана, яка розміщена в підвалі цього блоку.

У Державному вищому професійному училищі імені Вітольда Пілецького відбудеться серія заходів, присвячених Кольбе. Лекції будуть присвячені порівнянню мученицького шляху о. Максиміліана Кольбе та о. Єжи Попєлушка. Вони завершаться літургією в каплиці кармеліток босих.

Отець Максиміліан Марія Кольбе отримав у таборі номер 16670. Історик з музею «Аушвіц» Тереза Вонтор-Ціхи сказала, що він спочатку потрапив на вивезення гравію для будівництва огорожі крематорію. Потім він приєднався до групи в Бабіцах, яка будувала огорожу навколо пасовища.

В «Аушвіц» здоров’я францисканця почало псуватися. Він потрапив до табірної лікарні. Ув’язнені почали доглядати за ним. «Коли він почав почуватися краще, його просто вигнали з лікарні, побоюючись, що він помре, – сказала Вонтор-Ціхий. – Пізніше він потрапляв на більш легкі роботи, спочатку на ремонт одягу, а пізніше на чистку картоплі в кухні».

Наприкінці липня з табору втік один ув’язнений. Заступник коменданта табору Карл Фріцш організував перекличку. Він вибрав десятьох ув’язнених і засудив їх до голодної смерті. Серед них був Францішек Гайовнічек.

Описуючи в 1946 р. ці події, Гайовнічек пригадав свої слова: «Ох, як мені шкода дружину і дітей, яких я осирочу». Він додав: «Я пішов до кінця блоку. Я мав піти в камеру смерті. Ці слова почув отець Максиміліан. Він вийшов із шеренги, підійшов до Фрітча і спробував поцілувати його руку. Він зголосився піти за мене на смерть».

Страти голодною смертю викликали жах серед ув’язнених. Коли людина тікала, з блоку, де вона була ув’язнена, командир або керівник табору вибирали під час шикування десять або більше людей. Їх закривали в одній з камер у підземеллях блоку № 11. Вони не отримували їжі та води. Через кілька або кільканадцять днів вони помирали в страшних муках. На підставі реєстру ув’язнених 11-го блоку історики встановили кілька дат «відбору».

Після двох тижнів страждань отець Кольбе був досі живий. 14 серпня 1941 р. його убив ув’язнений німецький злочинець Ганс Бок, який ввів йому фенол.

Раймунд Кольбе народився 8 жовтня 1894 р. в Здунській Волі. У 1910 р. він вступив до монастиря, де прийняв ім’я Максиміліан. Він навчався в Римі, де у 1917 р. заснував асоціацію Рицарства Непорочної. Через два роки повернувся до Польщі. У 1927 р. заснував біля Варшави монастир-видавництво Непорочного зачаття Діви Марії. Через три роки виїхав до Японії, звідки повернувся в 1936 р. Він взяв на себе керівництво монастирем, який став найбільшим католицьким монастирем у світі.

У вересні 1939 р. німці вперше заарештували Кольбе і францисканців. Вони вийшли на свободу в грудні. 17 лютого 1941 р. Максиміліан був заарештований вдруге. Він поїхав до Пав’яка, а потім до «Аушвіцу».

Польський францисканець був беатифікований Папою Павлом VI у 1971 р. і канонізований Йоаном Павлом II одинадцятьма роками пізніше. Він став першим польським мучеником часів Другої світової війни, який був піднятий до лику святих.

Джерело: TVP Info